sl1 sl2 sl3

Своя колія

Я довго збиралася з думками перш ніж почати статтю, адже так складно і дуже важливо сказати нове, свіже слово про людино-подію, про яку вже чимало розповіли мої колеги на шпальтах знаних обласних та районних газет. Мені ж хотілося не шаблонного звітно-статистичного матеріалу, а все-таки глибшого занурення в атмосферу архаїчного, народно-обрядового «Таїнства світлогопразника» та пізнання новелі-стично-публіцистичного «Перевесла»* – такі назви-імена дали своїм творчим дітищам відомий буковинський письменник Іван Нагірняк та його дружина, талановитий педагог, майстриня-рукодільниця Євгенія Нагірняк, для якої збірочка дитячих оповідань «Таїнство…» стала дебютом і новим досвідом у цьому літературному жанрі.Обидві книги побачили світ у чернівецькому видавничому домі «Букрек», а 12 жовтня (саме напередодні великого православного свята Покрови) у конференц-залі Дністровської ГАЕС у широкому колі друзів, приятелів, колег-журналістів-письменників, шанувальників художнього слова відбулися хрестини-презентація Нагірнякових новотворів, яких у творчому доробку автора відтепер налічується 17. Близько 100 художніх нарисів він написав про своїх земляків та гідробудівців – неповторних майстрів своєї справи, які зводять унікальний об’єкт на Дністрі, вкладаючи у нього душу і розум: «…вся ота енергетика була б мертвою, якби не енергія сердець тисяч людей, їхні знання, вміння, професіоналізм», – говорить автор про тих, із ким він щодня вітається а чи просто бачиться на будові. «Мабуть, не минає і року без нової книги чи то прози, чи драматургії, чи публіцистики або ж документалістики письменника з Новодністровська Івана Нагірняка. […] Нова книга складається з багатьох розділів, де представлено новели й оповідання, нариси, мистецький доробок – рецензії, огляди і, нарешті, відгуки на його книги, творчі вечори, презентації в Новодністровську, Сокирянах, Чернівцях, Києві. Погодьтеся, помістити таку різножанровість під одною книжковою обкладинкою – справа не з простих», – пише у своїй передмові до «Перевесла» давній приятель Івана Семеновича, редактор цього солідного (майже енциклопедичного) видання, Заслужений діяч мистецтв України Мирослав Лазарук. У змістовне й емоційно-настроєве наповнення презентації вклала усю свою творчу вдачу колега по перу Івана Нагірняка, ведуча вечора, поетеса Інна Гончар, залучаючи до вітального слова усіх запрошених гостей: генерального директора Консорціуму «НВО «Укргідроенергобуд» Юрія Бондаренка – за сприяння цієї людини книги вийшли у світ, односельчанина та головного інженера філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Анатолія Жука, авторку художнього оформлення двох нових Нагірнякових збірок Раїсу Рязанову (ця талановита майстриня пензля також працювала і над перевиданням дитячої книги М. Палагути «Про будову і про ГЕС, про звіряток й ліс чудес»), художника-ілюстратора «Таїнства світлого празника» Валентину Ярову, колег-журналістів із Сокирян Ка-терину Тищенко, Олександра Чорного, Костянтина Савченка, творчий колектив новодністровської телерадіокомпанії «На своїй хвилі», який забезпечив інформаційну підтримку цього свята Книги. Вітали свого давнього друга і поважна делегація із Чернівців у складі Михайла Брозинського, Юхима Гусара, Анатолія Ісака, Мирослава Лазарука, Василя Довгого, технолога видавництва «Букрек» Артема Мацерука, представника облради Валерія Унгуряну; і відомий майстер слова, поет, лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк, і представники новодністровської міської влади С. М. Лазаренко таН. І. Кримняк. На вечорі звучали уривки вибраних творів автора у виконанні молодої поетеси і землячки Івана Семеновича Інни Руснак, яка до того ж презентувала творчому подружжю Нагірняків свій вірш-присвяту; учениці 11 класу Новодністровської гімназії та палкої шанувальниці його творчості Валентині Мельничук прийшовся до вподоби уривок оповідання з книги «Таїнство світлого празника»; лунали музичні композиції на слова Нагірняка у виконанні гості з Івано-Франківська Зої Слободян, талановитого новодністровського композитора Михайла Рожка, тріо «Натхнення», Григорія Середюка, відомого маестро Сокирянщини Михайла Мафтуляка, і за традицією творчих Нагірнякових зустрічей вечір-презентацію було завершено піснею на його слова, яка вже стала майже офіційним гімном Новодністровська, «Місто моєї юності» у виконанні Антоніни Камбур та Лариси Григорчук.

Насамкінець Іван Семенович подякував усім, хто пліч-о-пліч працював із ним над книгами, зокрема фотохудожникам Володимиру Жуку, Валентину Кушніру, Володимиру та Олексію Шпиркам, ведучій незабутньої презентації Інні Гончар за душевність і теплоту, а також усім тим, хто прийшов підтримати його у цей важливий для нього день.…Кілька вечорів мені знадобилося, аби перечитати ці дві книги від першої літери і до останньої крапки. І перегорнувши кінцеву сторінку «Перевесла», чомусь мимоволі звернула увагу на фото зворотнього боку обкладинки. Чи випадковим був вибір Івана Семеновича саме цієї світлини, у якій вбачається особливий, філософський підтекст? Залізнична колія, яка виблискує у променях сонця і ховається за горизонт, можливо, натякає нам на те, що у кожного з нас своя колія і свій дороговказ, який не дасть схибити на обраному шляху…P.S. Днями до редакції «Нашої газети» першою ластівкою надійшов і перший читацький відгук на книги
І. Нагірняка від А. Перколаби, в якому йдеться про вартісність його нових літературно-художніх видань для сучасних поколінь: «Прочитавши книжечку дитячих оповідань «Таїнство світлого празника», я отримала величезне задоволення, адже у цих невигаданих життєвих історіях є повага до старших, любов до природи, турбота про менших. Я пригадала все своє дитинство, часом на очі мимоволі набігали сльози, а вигадливі дитячі пустощі змушували мене усміхнутися. Ця книжечка буде цікавою і корисною не лише для дітей, а й для їхніх батьків, бабусь і дідусів. Низький уклін авторам за те, що дбають про духовний розвиток наших дітей. Зараз із захопленням перечитую «Перевесло», у якому автор зібрав усе найкраще – людські долі, новели, пісні, вірші. Висловлюю Вам, Іване Семеновичу та Євгеніє Семенівно, свою вдячність і повагу за Вашу гарну і добру справу!»

*Перевесло – жгут зі скрученої соломи для перев’язування снопів (акад. тлум. словник укр. мови); у переносному значенні – те, що об’єднує, пов’язує.
Лідія ЖЕЛЄЗНА,
член НСЖУ
м. Новодністровськ