Лифаріада на стенді “Букреку” і в музеї

Відкриття в Українському домі Восьмої Київської міжнародної книжкової виставки-ярмарку, на якій широко було представлено різноманітні видання видавництва “Букрек”, зокрема і повість Олександра Балабка “Київ, Іринінська, Лифарям…”, збіглося ще з однією подією, пов’язаною з цією книжкою. Цього дня у Національному музеї історії України відбулася урочиста передача представленого на тимчасовій виставці архіву Сергія Лифаря ( над ним три роки працював Олександр Балабко)  його власницею, кандидатом мистецтвознавства Наталією Асєєвою. Листівки, знімки, особисті речі видатного танцівника і його родини відтепер експонуватимуться разом з великою експозицією із  1365 предметів “Серж Лифар. Життя для танцю”.  Тут йог нагороди,  особисті речі, сценічні костюми, предмети образотворчого мистецтва, афіші відомих балетів за його участю. Особливою цінністю є  ордени «Почесного Легіону», «Мистецтв та літератури» («Командор»), нагорода «Золотий балетний черевичок», сценічні костюми розроблені художниками Л.Бакстом, А. Бошаном, Коко Шанель.

Окрім того тут в окремій вітрині буде представлено всі видання, пов’язані з Лифарем, видані за роки незалежності України -   від його спогадів до книжок доктора мистецтвознавства Юрія Станішевського і Олександра Балабка. Про це подбав уже сам письменник, окрім цього, подарувавши музею й придбаний у книгарні Гранд-Опера в Парижі розкішну ілюстровану монографію про Сергія Лифаря, видану у Франції до 100-річчя митця. О.Балабко, виступаючи на цій церемонії, сказав, що почувається щасливим, оскільки кожен автор може лише мріяти, що його книжку, яка лише торує шлях до читача, не лише саму представлено в цьому престижному музейному закладі, а й всі її складові.

А, до речі, генеральний директор музею Сергій Чайковський на цьому заході першому надав слово народному артистові України Олександрові Биструшкіну, який цього дня блискуче провів відкриття міжнародної книжкової виставки-ярмарку. І це невипадково. Адже, як розповів митець і багатолітній очільник управління культури столиці, все почалося з того, як він ще 1993 року прочитав у газеті “Известия” про киянина Сержа Лифаря як видатного “російського танцівника і балетмейстера”. Тож звернувся за поясненням до відомого знавця балетного мистецтва,  професора Юрія Станішевського, який розповів, що Сергій Михайлович Лифар, багатолітній керівник балету Національної опери Франції, впродовж усього життя вважав себе українцем, навіть ніколи не приймав французького громадянства, хоча й мав орден “Почесного легіону”. А окрім того професор розповів про внесок цієї людини у скарбницю світової культури. Тож відтоді Биструшкін і Станішевський заходилися ініціювати у  Києві кроки щодо увічнення пам’яті видатного українця і повернення його імені на батьківщину. Вони знайшли розуміння спершу у Київського міського голови Леоніда Косаківського, а потім  у його наступника Олександра Омельченка.

Не лише кияни, а й всі українці в нас і в діаспорі, також світова культурницька спільнота пам’ятають про конкурс артистів балету імені Сергія Лифаря у Києві (нині цю ініціативу перейняв Донецьк), балетні фестивалі “Серж Лифар де ля данс”, які вирізняли нашу столицю як європейську, гідну поваги у світі. Потім у Києві було встановлено меморіальну дошку на приміщенні гімназії, де навчався Лифар,  муніципальну академію танцю  назвали його ім’ям, а 2003 року за кошти київської громади у швейцарській  Лозанні, з якою пов’язані останні роки життя Лифаря, на березі Женевського озера, йому було встановлено пам’ятник роботи відомого українського скульптора Володимира Чепелика.

2002-го і 2007 років унікальні експонати, які стосуються Лифаря, було передано українській державі вдовою митця, графинею Інгою Лізою Алефельдт-Лорвіг. Нині вони в цьому музеї.

Олександр Биструшкін, який уже давно встиг придбати книжку О.Балабка, побажав авторові творчих успіхів й висловив глибоку вдячність Наталії Асєєвій.

Про Лифаря і його архів говорили також вдова Юрія Станішевського, мистецтвознавець Тетяна Швачко, завідувач відділу мистецтв Київської міської центральної публічної бібліотеки імені Лесі Українки (тут зберігається також передана вдовою частина унікальної бібліотеки Сергія Лифаря) Леонід Криворучко.

… І ось генеральний директор Національного музею історії України Сергій Чайковський та власниця архіву Наталія Асєєва під оплески присутніх урочисто підписують акт про передачу архіву. А наприкінці   у просторому залі, серед експонатів, що зберігають тепло  великого танцівника, відбулася ще не бачена в музеї подія. Директор Київської муніципальної української академії танцю імені Сергія Лифаря, заслужений діяч мистецтв України Андрій Лягущенко прийшов сюди із своїми вихованцями -- студентами третього курсу відділення класичної хореографії Анастасією Родіною і Олександром Свердликом. Звучить музика французького композитора Е.Лало: юні, граційні і вродливі танцівники творять диво танцю! Здалося, що сам Лифар пильно стежить за ними з музейних портретів. Адже цей балет “Сюїта в білому” поставив сам маестро, і юні танцівники з  вже успіхом виконують це адажіо у концертах.

 

Можливо, незабаром ми побачимо їхні імені серед переможців конкурсів артистів балету імені Сержа Лифаря. До речі, першим режисером цих конкурсів був не хто інший, як колишній міністр культури України Василь Вовкун, який також у ці дні не лишився осторонь Лифаріади за участю видавництва “Букрек” та його автора. Під час автограф-сесії Олександра Балабка біля стенду видавництва він, придбавши книжку, попросив підписати її саме як першому режисерові балетних конкурсів імені Сержа Лифаря у Києві.