Тамара Севернюк «Коли задихається серце»
Коли в людини болить голова вона приймає ліки, шукає тихе та спокійне місце для відпочинку, а якщо це душевний біль, то кожен по-своєму знаходить для себе прихисток, одні – співають, інші – малюють, а другі у знемозі і відчаї тихо плачуть чи навпаки намагаються в той момент підтримати тих кому ще гірше, бо разом легше здолати всі труднощі, шукати вихід, рятуватися.
Тож коли задихається серце? Саме з таким водночас риторичним запитання відома українська поетеса Тамара Севернюк йде до читача зі своєю ювілейною тридцятою поетичною книгою, яка так і називається «Коли задихається серце».
Нестриманий, емоційний характер поетеси з перших рядків цього видання проявляється у щирих, світлих та тривожних поезіях. А тривожні вони, тому що не змогла мовчати, коли рідне в біді, і ніколи істинний борець за правду так не вчинить, бо душа за істинних болить, – говорить кожен вірш-сповідання
У 250 сторінковій книзі автор немовби «вивертає» свою душу, оголює свій біль і тривогу за нинішній стан рідної країни. Коли точиться кров, здебільшого помирають невинні, коли беззахисні простягають руки до висот, щоб Всевишній почув їхні молитви, а інші вже давно на цій землі возвеличили себе лжебогами, то, можливо щире і гаряче слово поезії здатне розвіяти чорні хмари війни, повернувши рідній Україні бузкову весну, чаруючу тишу оксамитових ночей та п’янкий аромат миру і щастя. Трепетно і вдячно гортати, завмираючи над високим, правдивим Словом цієї книги і сподіватися, що серце задихається не лише від лиха, але й від щастя жити на святій українській землі.
Текст Христини Тимофійчук
Фото Богдани Шеремети