sl1 sl2 sl3

Європа Жана-Люка Утерса: чиновник – капуста та емоції в кулаці

Жан-Люк Утерс – бельгійський письменник-романіст. Лауреат декількох літературних премій, в тому числі премії Віктора Росселя (за роман «Фах»). Його роман «Місце мерця» відображає одинадцятиденну подорож сина та батька, колишнього парламентаря хворого геміплегією та позбавленого можливості вимовити хоч слово. «Недуга зупинилася на півшляху, задовольнившись цим, мов ситий хижак, що залишає половину туші». Розповідь заснована на подіях, які мали місце у житті автора.

«Місце мерця» – так часто називають місце поряд із водієм, щоб підкреслити, як небезпечно сидіти на ньому під час аварії. У романі, його займає батько головного героя. Розпочинається подорож. Схоже на те, що вони прямують кудись без визначеної мети, випадковими місцями на які вказує батько. У дорозі панує мовчанка. Голову переповнюють різні думки про життя та смерть, спогади та мрії.

Жак завжди був парламентарем, міністром, захисником французької мови, але ким він був для своїх дітей ? Можливо, забравши у нього голос, доля дала йому шанс знайти спільну мову зі своїм сином ? Їм потрібно винайти свій засіб комунікації  – мову без слів: мову мовчанки, жестів та поглядів. Хоча, складається враження, що така мова вже давно існує. На автозаправних станціях та кабінках пунктів оплати, нашим героям зустрічалися люди, які мовчали. Щойно на екранах їхніх приладів спалахувала сума, необхідна для оплати послуги, вони вставляли картку та навіть не розтуляючи рота одразу ж повертали її з чеком.

Тривалість подорожі одинадцять днів – одинадцять глав. На десятий день помирає батько оповідача: «Того дня я мусив одягнути жалобу за близькою людиною, проте жалкував ніби за кузеном у далекій Америці, якого ніколи не бачив і про якого завжди думав, наче про когось близького і водночас далекого».  Згодом, приходить усвідомлення того, що вони більше ніколи не зможуть обмінятися ні поглядами, ні жестами, ні дотиками. У подорож одинадцятого дня повістяр відправляється сам. «Бургундія – це місце, де єдиний потік ділиться навпіл, щоб потім злитися з Луарою і Роною» саме тут син, який втратив батька дає волю емоціям. Тут знову стає зрозумілим істинний зв`язок сина з батьком.

Жан-Люк Утерс – лауреат найпрестижнішої бельгійської літературної премії імені Віктора Росселя присудженої за роман «Фах».

У романі автор зумів  глибоко відчути та детально описати стан людини в тодішньому місті. Продемонстрував вплив професії на людські цінності та на неї саму. Головний герой – Карл. За освітою був гірничим інженером, але своїм покликанням вважав літературу. Обожнював мандрувати. Цікавився, зокрема, пустелями. Цінував дружбу зі своїм чотирилапим товаришем – пуделем. Здобув, нарешті, прихильність коханої жінки  Кларісси та безмежно любив її маленьку донечку. Зневажливо ставився до різного роду чиновників та ототожнював їх з капустою: «…чиновник являє собою найпростішу форму життя, окремий вид, природну альтернативу. Безмежна втома, відсутній погляд, таємне прагнення якнайшвидше позбутися роботи споріднюють чиновника з цвітною капустою». Карл влаштувався на роботу, і оскільки роботи за його спеціальністю не було, то його направили займатися особистими справами працівників, згодом перевели у відділ до мадам Кріке, а ще пізніше він відправився у справах до Риму. Йшли тижні, а в нього і в думці не було повертися додому, де руйнувалося все, що він раніше так цінував: собака відмовляється від їжі, Кларісса обриває з ним будь-які стосунки, покрівля будинку руйнується. Карла поглинуло те середовище, в якому він перебував. Він сам того не усвідомлюючи став «найпростішою формою життя, окремим видом».

Студентка Наталія Шпітула