Скарбниці пам’яті
Видатний історик, етнограф, фольклорист, «чорнороб культури», правдивий подвижник – це все без перебільшення сказано про одну людину Миколу Антоновича Зінчука. За 87 років свого життя Микола Антонович пішки обійшов сотні гірських сіл, побував у кожному регіоні України, зустрічався з тисячами людей, які розповідали йому казки. Ця титанічна праця вилилась у 40-томне видання «Українських народних казок», багато з яких вже побачили світ.
Життя Миколи Антоновича могло б стати основою для гостросюжетного фільму чи навіть серіалу. Але поки що ми маємо можливість дізнатись про нього тільки з його спогадів, які у 2014 році вийшли окремою книгою «Скарбниці пам’яті» у видавництві «Букрек». Книга-спомин, книга-сповідь, книга-пам’ять – кожен із цих жанрів підходить, щоб охарактеризувати це унікальне видання.
Нелегке дитинство, важкі часи голодомору, ув’язнення у концтаборах – усі ці події оживають на сторінках книги, змушуючи нас відчути те, що пережив автор. Микола Зінчук розпочав писати спогади в 1997 році під час хвороби, яка на декілька місяців вибила його зі звичайного ритму життя. Як зазначає син Миколи Антоновича Олександр Зінчук, хвороба часто спонукає до роздумів про минуле, до переосмислення прожитого життя, тому саме він запропонував батькові зафіксувати на папері безцінні факти і події і цим відволікти себе від невеселих думок про здоров’я.
Книга містить цікаві описи обставин, пов’язаних із практикою колективізації українського села. Тогочасні драматичні події змальовані через призму дитячого сприйняття. Голод, біль, несправедливість – все, що переживає маленька дитина оживає перед нашими очима. Сторінки книги, які присвячені тим подіям, є документом епохи.
Значне місце в книзі відведено спогадам про поневіряння в Німеччині, де тисячі молодих юнаків і дівчат зі Сходу в середині ХХ сторіччя було перетворено на рабів. Микола Зінчук був не простим споглядачем цих подій, він був їх учасником, який на собі відчув весь трагізм перебування в неволі за сотні кілометрів від рідної землі. Концентраційні табори Флосенбургу і Дахау, з облудливою фразою «Arbeit macht Frei» (Праця визволяє), ставали могилою для тисяч українців.
На превеликий жаль, книга залишилася незавершеною. Багато із задуманого не потрапило на сторінки. Смерть не дала цього зробити. Проте написане становить неабиякий інтерес – Микола Зінчук дозволив нам доторкнутися до своєї душі, відчути пережите.
Для широкого кола читачів.
