ТЕРИТОРІЯ СЛОВА

Депортація в документах і людській долі

В державній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові презентували два томи нового видання про депортацію українців Закерзоння.


Символічно, що презентація цих двох томів «Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915-1947)», виданих Чернівецьким Видавничим домом «Букрек»  з передбачуваних трьох – досліджень, документів державних і приватних архівів України, Польщі і Канади, відбулася під час міжнародного форуму видавців, який цьогоріч проходив у Львові під гаслом «Україна – Європа: культурні та  історичні цінності».

На думку очільника колективу авторів, до складу якого увійшли науковці Михайло Горний і Віталій Макар, професора, доктора історичних наук, завідувача кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, академіка Української Академії політичних наук Юрія Макара, мета видання – сказати правду і наблизитись до істини в українсько- польських історичних стосунках, щоб надалі зуміти швидше пробачити одні одним давні кривди,  жити мудріше, краще, піднятися на нові цивілізаційні рівні. Чимало кривд витерпіли обидва  народи, а постановники тих кривд залишалися на висоті своїх посад і цинічно потирали руки.

В силу економічних, соціальних проблем українські вчені мають менше напрацювань в оз-наченій складній царині примусово-добровільних переселень українців Холмщини, Надсяння, Лемківщини та південного Підляшшя і пов’язаних з цими процесами людських трагедій в часах після Першої  та Другої світових воєн. Видання здійснюється за підтримки Меморіального фонду імені Теодоти та Івана Климів, Вічного фонду Целестини та Ірини Суховерських і Меморіального фонду ім. Марусі Онищук та Івана Харука з Канадського Інституту українських студій в Альбертському університеті.

Як сказав під час презентації двох томів «Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915-1947) Дослідження. Спогади. Документи» колишній  військовий аташе Посольства України в Польщі, а нині заступник директора фірми «Гелікон», яка матеріально та організаційно долучилася до створення цих творчих розвідок, Омелян Риб'як, «нам завжди важко було протиставляти свої факти у відповідь на звинувачення польської сторони щодо потерпілих під час депортації українців до УРСР та проведення акції «Вісла». Наші факти і проблеми замовчувались, українські цвинтарі залишались забутими. Тепер хоч можемо і маємо що сказати, можемо вінки на могили покласти…».

«Хто б міг подумати десять років тому, коли розпочалася праця над книгами про переселення  частини українців, — наголосила у своєму виступі Генеральний директор Видавничого дому Дарина Максимець, — що у 2014-му переживатимемо чергову трагедію в Україні, коли люди знову відриватимуться від рідних осель.»

Не все так просто в нашій історії, але, щоб вона була повчальним уроком, треба про це знати якомога більше, повніше і всебічніше. На думку учасників презентації авторам видання необхідна була не лише чимала працездатність, щоб опрацювати тисячі документів польською, українською, писаною і друкованою латинкою, оскільки в ті часи українського шрифту в друкарських машинках не було, німецькою, російською, англійською, а й послідовність позиції і мужність. Особливо, коли доводилось Юрію Макару виступати й відстоювати свою позицію на конференціях у польських наукових закладах і наукових та громадських колах.

До перекладацької, творчої і технічної праці над книгами документів та досліджень долучилися чимало фахівців Чернівецького національного  університету. Видання здійснюється за

Автори послуговувалися матеріалами п’яти державних архівів України, двох Польщі, кількох центральних і провінційних Канади. Тільки з Бібліотеки і Архівів Канади, з Фонду відомого українського вченого-енциклопедиста Володимира Кубійовича їм прислали 18 кілограмів копій документів. Багато з них друкується в «Від депортації до депортації…» уперше.

Заглибившись у цей документальний «клондайк»,  за твердженням авторів, вони змінили свої початкові наміри обмежитись 500-сторінковою книгою.

До першого тому увійшли дослідження з 12-ти розділів від: « Першої світової війни і біженства до Росії» до «Остаточної ліквідації української спільноти на Холмщині та Підляшші» . В документах, дослідженнях і спогадах названо 3200 прізвищ учасників цих сумних подій, тисячі православних храмів, якими послуговувались українці на тих теренах. Не випадково ці книги замовляють у різних кінцях світу,  у тому числі 92-річний мешканець Калґері, що  в Канаді, Микола Ворон  «для себе і для бібліотеки».

В другому томі « Від депортації до депортації…»  йдеться про долю знаних родин переселенців, таких як всесвітньо відомий музикант Богодар Которович, вчений, багаторічний ректор Львівського національного  університету імені Івана Франка Микола Максимович і спогад простої селянки з багатодітної сім’ї села Руда Журавецька Томашіського повіту, очевидиці тих жахливих подій Анастасії Кукулевич. Подано матеріал про «Біженство і повторну депортацію священиків».

Відгомін акції «Вісла» не затих у серцях  і другого покоління нащадків вимушених переселенців, яких гнав у чужі краї страх убитих, знищених земляків, пограбованих у власних домівках. І не було за те нікому кари, не було ока лише невидима рука влади.

Про біль серця батька, стреси близьких, що передчасно зводили їх у могили, і про те, як прагли побачити батьківське село Стенятин Грубешівського повіту на Люблинщині, розповідають у книзі другого тому заслужений журналіст України, колишній редактор газети «Урядовий кур’єр» Михайло Сафатович Сорока та його брат професор Київського університету Юрій Сафатович. Батько, кажуть, мало розповідав про ті часи. І тільки його мимовільне запитання через багато десятиліть: «А вам не страшно було туди їхати?» дало глибинне внутрішнє відчуття, що було пережито і не погамовано до кінця навіть часом.

Про це свідчить й потік листів, які отримує авторський колектив від людей з різних кінців України,  Росії, Польщі, Америки. Чимало з них увійдуть до третього тому «Від депортації до депортації…». Вирішено на їх основі започаткувати видання часопису, щоб не загубилися важливі і цікаві свідчення, жива історія  долі країн і конкретної людини.

 

Ольга ЛОБАРЧУК