«Третє тисячоліття: українська поезія»

Гарною літературною подією ІІІ Київської міжнародної книжкової виставки «Книжкові контракти» стала презентація за  участю голови Наглядової ради Міжнародного благодійного Фонду « Україна 3000» Катерини Ющенко книг серії «Третє тисячоліття: українська поезія». Лише торік спільно з видавничим домом «Букрек» Фонд заснував  цю серію, а вже світ побачило дві книги  добротної поезії.

Відкриває серію вибране лауреата Шевченківської премії Леоніда Талалая під назвою – «Безпритульна течія» (2011 рік).

Друга книга з серії – «Божественний вітер» поета-вісімдесятника, лауреата Шевченківської премії Ігоря Римарука (2012 рік). Збірка вмістила все, написане поетом у ІІІ тисячолітті і збережене спадкоємцем та упорядником дружиною Ларисою Андрієвською-Римарук, а це посмертні твори, раніше невидані, й незавершені матеріали.

Читачі під час презентації висловлювали вдячність Фонду за фінансову підтримку видання кращого поетичного доробку українських авторів.

На фото: голова Наглядової ради Фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко під час презентації поетичних книг.

Список заходів організованих видавничим домом "Букрек" на III Київській міжнародній книжковій виставці

 

 

Захід №1

Дата та час проведення

15.00. 15 грудня 2012 р.

Назва заходу

Презентація 40-томного видання «Українські народні казки», претендента на об’єкт нематеріальної спадщини ЮНЕСКО»

Книга «Казки Бойківщини»

Організатор (хто проводить)

Державний комітет телебачення і радіомовлення України

Видавничий дім «Букрек»

Місце проведення (стенд, конференц-зал або ін.)

Стенд видавничого дому «Букрек» № 4С

Захід №2

Дата та час проведення

15.30. 15 грудня 2012 р.

Назва заходу

Презентація книги лауреата премії
ім. Лесі Українки ЗІРКИ МЕНЗАТЮК «ЗЕЛЕНІ ЧАРИ»

Організатор (хто проводить)

Державний комітет телебачення і радіомовлення України

Видавничий дім «Букрек»

Місце проведення (стенд, конференц-зал або ін.)

Стенд видавничого дому «Букрек» № 4С

 

 

 

 

 

Підручники для румунських першокласників доступні для скачування

Найсвіжіші видання наших підручників тепер доступні для завантаження в електронному вигляді. Їх можна закачувати на мобілки та планшети, друкувати на принтері.

Для завантаження відвідайте нашу інтернет-книгарню: iBook.org.ua

На "Книжкових контрактах" презентували "Українські народні казки" - книгу-претендента на об'єкт спадщини ЮНЕСКО

На міжнародній виставці «Книжкові контракти»,організатором якої є Держкомтелерадіо України, відбулася презентація 40-томного видання «Українські народні казки» - претендента на об’єкт нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Серія книжок побачила світ у видавництві «Букрек». Її упорядником став етнограф та історик Микола Зінчук, котрий збирав народну творчість з усієї України, починаючи з 1970–х.

Автор прагнув максимально наблизити мову казок до літературної. Щоправда, найхарактерніші діалектизми та синтаксичні конструкції збережено і розтлумачено у словнику наприкінці кожного тому.

За словами директорки видавництва «Букрек» Дарини Максимець, видання налічує більше 20 тисяч казок з Галичини, Наддніпрянщини, Закарпаття, Поділля, Буковини тощо. Саме цю працю планується подати в якості претендента на об’єкт нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

«Сьогодні ми робимо перші кроки до здійснення цього задуму – готуємо документи. Нам допомагає в цьому Чернівецький національний університет, який уже отримав звання об’єкта матеріальної спадщини ЮНЕСКО. Також необхідно перекласти ці книги англійською мовою, - зазначила видавець. – Наразі ми отримали пропозицію допомоги від Дрогобицького педагогічного університету. Оскільки фінансування на подібну роботу практично немає, переклад декількох томів із серії «Українські народні казки» здійснять студенти цього закладу».

Дарина Максимець також наголосила: зібрані Миколою Зінчуком казки – це духовна спадщина українського народу, яка має бути відома і в Україні, і за кордоном.

КОСТЯНТИНА МАЛИЦЬКА ПОВЕРТАЄТЬСЯ…

До певної міри унікальним стало минулорічне видання «Творів» Костянтини Малицької у видавничому домі «Букрек». Унікальність його полягає в тому, що це загалом перша книга такого формату видатної письменниці, педагога, громадського діяча, 140-річчя від дня народження якої відзначили 30 травня цього річ.

Широкий загал досі знав це ім’я з дуже відомої пісні «Чом, чом, чом, земле моя», проте ще більше вона була відома як народна чи авторства Віри Лебедєвої (один із понад двадцяти псевдонімів К. Малицької). Солідний том на 500 сторінок побачив cвіт завдяки жіночим старанням Оксани Івасюк та Валентини Бузинської. Праця справді титанічна. Тому що треба було зібрати з безлічі різних джерел: окремих видань, газет, журналів, збірників, систематизувати твори за жанрами – поезія, проза, статті, спогади, листи, укласти примітки.

На презентації книги на форумі видавців у Львові взяли участь науковці, письменники, журналісти, просто шанувальники красного письменства. Першою до слова упорядниця Оксана Івасюк запросила голову Наглядової ради Міжнародного добродійного фонду «Україна 3000» пані Катерину Ющенко, яка написала у «Слові до читача»: «Жінки-письменниці у житті будь-якого суспільства відіграють надзвичайно важливу роль. їхня творчість насичує навколишній світ свіжими фарбами, інтонаціями виважених думок, нових ідей. Ми щиро захоплюємося цілеспрямованістю, наполегливістю, оригінальністю і безстрашністю цих героїнь, які сміливо говорять із суспільством через свої книги. До такої когорти належить і письменниця, педагог, громадська діячка Костянтина Малицька. Вона – з тих унікальних людей, чиїм громадським обов’язком та покликанням було змінювати життя людей на краще. У ті буремні часи вона робила саме те, чого так потребувало українське суспільство, громада, в якій вона віддано працювала. Костянтина Малицька була ініціатором і натхненницею численних громадських організацій та суспільних рухів і навіть на засланні не припиняла своєї подвижницької та просвітницької діяльності. І саме цією роботою та активною позицією вона дає великий приклад і натхнення для нас, сьогоднішніх громадян України». А на самій презентації Катерина Михайлівна підкреслила що фонд не випадково визнав саме це видання кращим і вручив видавництву нагороду. Вона також презентувала новий журнал «Музейний простір України», закликала його передплачувати й активно співпрацювати музейні заклади держави.

Гідно поцінував нове видання відомий науковець, професор філології Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Гнатюк, відзначивши його вичерпність і змістовність, оскільки упорядникам вдалося зібрати таку кількість матеріалів помітної постаті у різні періоди життя українського суспільства. Книгою зацікавляться не тільки філологи, педагоги, а й найширші кола читачів. Адже Костянтина Малицька була авторкою «Січових пісень», патріотичний настрій і дух яких не втратив актуальності досі.

Як відомо, Костянтина Малицька тривалий час вчителювала в Лужанській школі на Кіцманьщині. То не випадково на презентації прозвучала буковинська народна пісня у виконанні Марії Руснак, що вдало доповнило зміст презентації. Багато справедливо мовилося про те, що й видавнича, й педагогічна діяльність ювілярки мало вивчені. А проте деякі позиції досі не втратили актуальності. Те ж саме стосується й пісенної поезії:

«Гей, хлопці-молодці, як мур всі тверді,

Погляньте на стяг наш там вгорі;

«Усі за одного, один за усіх!»

Сіяє на нашім прапорі.

Доволі ходили у ярмах вже діди,

Доволі згинати й нам спину,

Лиш смілим завзяттям поставлять сини

Вільну, самостійну Вкраїну!

Важко переоцінити вклад двох чернівецьких науковців у популяризацію творчості донедавна повністю забутої діячки. Проте львів’яни-педагоги, коли почули презентацію, поспішили на неї. Адже саме одне з їхніх жіночих товариств, як відомо носить ім’я Костянтини Малицької. То ж сприйняли вихід її творів як справжній подарунок долі. Видавці і меценати пообіцяли докласти максимум зусиль, щоби книга потрапила за призначенням – шкільні бібліотеки України.

 

Мирослав Лазарук

Своя колія

Я довго збиралася з думками перш ніж почати статтю, адже так складно і дуже важливо сказати нове, свіже слово про людино-подію, про яку вже чимало розповіли мої колеги на шпальтах знаних обласних та районних газет. Мені ж хотілося не шаблонного звітно-статистичного матеріалу, а все-таки глибшого занурення в атмосферу архаїчного, народно-обрядового «Таїнства світлогопразника» та пізнання новелі-стично-публіцистичного «Перевесла»* – такі назви-імена дали своїм творчим дітищам відомий буковинський письменник Іван Нагірняк та його дружина, талановитий педагог, майстриня-рукодільниця Євгенія Нагірняк, для якої збірочка дитячих оповідань «Таїнство…» стала дебютом і новим досвідом у цьому літературному жанрі.Обидві книги побачили світ у чернівецькому видавничому домі «Букрек», а 12 жовтня (саме напередодні великого православного свята Покрови) у конференц-залі Дністровської ГАЕС у широкому колі друзів, приятелів, колег-журналістів-письменників, шанувальників художнього слова відбулися хрестини-презентація Нагірнякових новотворів, яких у творчому доробку автора відтепер налічується 17. Близько 100 художніх нарисів він написав про своїх земляків та гідробудівців – неповторних майстрів своєї справи, які зводять унікальний об’єкт на Дністрі, вкладаючи у нього душу і розум: «…вся ота енергетика була б мертвою, якби не енергія сердець тисяч людей, їхні знання, вміння, професіоналізм», – говорить автор про тих, із ким він щодня вітається а чи просто бачиться на будові. «Мабуть, не минає і року без нової книги чи то прози, чи драматургії, чи публіцистики або ж документалістики письменника з Новодністровська Івана Нагірняка. […] Нова книга складається з багатьох розділів, де представлено новели й оповідання, нариси, мистецький доробок – рецензії, огляди і, нарешті, відгуки на його книги, творчі вечори, презентації в Новодністровську, Сокирянах, Чернівцях, Києві. Погодьтеся, помістити таку різножанровість під одною книжковою обкладинкою – справа не з простих», – пише у своїй передмові до «Перевесла» давній приятель Івана Семеновича, редактор цього солідного (майже енциклопедичного) видання, Заслужений діяч мистецтв України Мирослав Лазарук. У змістовне й емоційно-настроєве наповнення презентації вклала усю свою творчу вдачу колега по перу Івана Нагірняка, ведуча вечора, поетеса Інна Гончар, залучаючи до вітального слова усіх запрошених гостей: генерального директора Консорціуму «НВО «Укргідроенергобуд» Юрія Бондаренка – за сприяння цієї людини книги вийшли у світ, односельчанина та головного інженера філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Анатолія Жука, авторку художнього оформлення двох нових Нагірнякових збірок Раїсу Рязанову (ця талановита майстриня пензля також працювала і над перевиданням дитячої книги М. Палагути «Про будову і про ГЕС, про звіряток й ліс чудес»), художника-ілюстратора «Таїнства світлого празника» Валентину Ярову, колег-журналістів із Сокирян Ка-терину Тищенко, Олександра Чорного, Костянтина Савченка, творчий колектив новодністровської телерадіокомпанії «На своїй хвилі», який забезпечив інформаційну підтримку цього свята Книги. Вітали свого давнього друга і поважна делегація із Чернівців у складі Михайла Брозинського, Юхима Гусара, Анатолія Ісака, Мирослава Лазарука, Василя Довгого, технолога видавництва «Букрек» Артема Мацерука, представника облради Валерія Унгуряну; і відомий майстер слова, поет, лауреат Шевченківської премії Василь Герасим’юк, і представники новодністровської міської влади С. М. Лазаренко таН. І. Кримняк. На вечорі звучали уривки вибраних творів автора у виконанні молодої поетеси і землячки Івана Семеновича Інни Руснак, яка до того ж презентувала творчому подружжю Нагірняків свій вірш-присвяту; учениці 11 класу Новодністровської гімназії та палкої шанувальниці його творчості Валентині Мельничук прийшовся до вподоби уривок оповідання з книги «Таїнство світлого празника»; лунали музичні композиції на слова Нагірняка у виконанні гості з Івано-Франківська Зої Слободян, талановитого новодністровського композитора Михайла Рожка, тріо «Натхнення», Григорія Середюка, відомого маестро Сокирянщини Михайла Мафтуляка, і за традицією творчих Нагірнякових зустрічей вечір-презентацію було завершено піснею на його слова, яка вже стала майже офіційним гімном Новодністровська, «Місто моєї юності» у виконанні Антоніни Камбур та Лариси Григорчук.

Насамкінець Іван Семенович подякував усім, хто пліч-о-пліч працював із ним над книгами, зокрема фотохудожникам Володимиру Жуку, Валентину Кушніру, Володимиру та Олексію Шпиркам, ведучій незабутньої презентації Інні Гончар за душевність і теплоту, а також усім тим, хто прийшов підтримати його у цей важливий для нього день.…Кілька вечорів мені знадобилося, аби перечитати ці дві книги від першої літери і до останньої крапки. І перегорнувши кінцеву сторінку «Перевесла», чомусь мимоволі звернула увагу на фото зворотнього боку обкладинки. Чи випадковим був вибір Івана Семеновича саме цієї світлини, у якій вбачається особливий, філософський підтекст? Залізнична колія, яка виблискує у променях сонця і ховається за горизонт, можливо, натякає нам на те, що у кожного з нас своя колія і свій дороговказ, який не дасть схибити на обраному шляху…P.S. Днями до редакції «Нашої газети» першою ластівкою надійшов і перший читацький відгук на книги
І. Нагірняка від А. Перколаби, в якому йдеться про вартісність його нових літературно-художніх видань для сучасних поколінь: «Прочитавши книжечку дитячих оповідань «Таїнство світлого празника», я отримала величезне задоволення, адже у цих невигаданих життєвих історіях є повага до старших, любов до природи, турбота про менших. Я пригадала все своє дитинство, часом на очі мимоволі набігали сльози, а вигадливі дитячі пустощі змушували мене усміхнутися. Ця книжечка буде цікавою і корисною не лише для дітей, а й для їхніх батьків, бабусь і дідусів. Низький уклін авторам за те, що дбають про духовний розвиток наших дітей. Зараз із захопленням перечитую «Перевесло», у якому автор зібрав усе найкраще – людські долі, новели, пісні, вірші. Висловлюю Вам, Іване Семеновичу та Євгеніє Семенівно, свою вдячність і повагу за Вашу гарну і добру справу!»

*Перевесло – жгут зі скрученої соломи для перев’язування снопів (акад. тлум. словник укр. мови); у переносному значенні – те, що об’єднує, пов’язує.
Лідія ЖЕЛЄЗНА,
член НСЖУ
м. Новодністровськ

«…І ПОЛЕЧУ Я З ВІТРОМ БОЖЕСТВЕННИМ»

На ХІХ Форумі видавців у Львові, що відбувся минулого тижня, однією з найпомітніших стала презентація книги вибраних творів Ігоря Римарука «Божественний вітер» (Останні вірші), що побачила світ у видавництві «Букрек» (серія «Третє тисячоліття: українська поезія»). Це – другий випуск серії. Торік побачила світ книга вибраного Леоніда Талалая «Безпритульна течія». Варто нагадати, що редколегію видання очолює академік Іван Дзюба, його заступник голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко. До її складу увійшли також відомі письменники Василь Герасим’юк, Василь Голобородько, науковці Оксана Івасюк і Тарас Салила, літератор і видавець Мирослав Лазарук.

Обидві книги побачили світ завдяки сприянню МБФ «Україна 3000». Тому модератор презентації запросив до слова Катерину Ющенко, яка наголосила, що ця серія багатьом у фонді сподобалася. З нетерпінням очікували виходу книги Ігоря Римарука.

– Я вже частково встигла познайомитися з дивовижною за своєю глибиною і драматизмом поезією Ігоря Римарука. Вона непроста за своїм змістом і суттю, – наголосила у вітальному слові Катерина Михайлівна. – Але хвилює вона по-справжньому. Сподіваюся, ця книга посяде гідне місце серед найвидатніших надбань нашої духовності третього тисячоліття. Зараз ведемо перемовини про те, чия книга в цій серії стане наступною. Ми готові й надалі сприяти в її виході.

Ведучий підкреслив також, що книга не побачила би світ, якби не сумління й самовіддана праця з підготовки рукопису спадкоємця й упорядника, дружини поета Лесі Андрієвської-Римарук. Вона також автор передмови і приміток. Він попросив її до слова.

– Давно мріялося видати Ігореву книгу, але нині не так часто видавництво хоче брати на себе ще й фінансову підтримку, – сказала пані Леся. – І нарешті до мене надійшла пропозиція видати її в чернівецькому «Букреці» у серії «Третє тисячоліття: українська поезія». Я з радістю відгукнулася на неї. Цю книгу було проанонсовано досі в усіх посмертних публікаціях поезій Ігоря Римарука як «Останні вірші». Аж раптом, коли дійшло врешті до упорядницької роботи, начебто справді війнуло звідкись, витіснивши первинну, запропоновану свого часу Василем Герасим’юком назву в підзаголовок: «Божественний вітер»…

Невипадково у новій книзі знаходимо присвяту художникові Прокопові Коліснику. Саме він запропонував до видання обкладинку і ще 10 репродукцій своїх живописних робіт, що склали своєрідний цикл, присвячений поетові. Серед інших творів і такі знамениті, як «Степ ІІ», «Легенда», «Повернення», «Ангел», «Соло для кобзи», «Круки». З розколеного негодами дзвону вилітає голуб господній, з крил якого народжується Божественний вітер… Нині Прокіп, уродженець села Поташня на Вінниччині, а після закінчення інституту в Києві доля занесла його в Чернівці, мешкає у Пряшеві (Словаччина). Та на презентацію Римарукової книги, співавтором якої  фактично став і він, художник, до Львова прибув.

У книзі зазначено: «Упорядник щиро дякує всім, без кого ця книга мала би менший обсяг: пп. Анетті Антоненко, Боґумілі Бердиховській, Олександрові Бойкулу, Петрові Мацкевичу, Галині Мороз, колективові Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, а також, – безмежну кількість разів – Василеві Герасим’юку». «Про безмежну кількість» немає жодних перебільшень. Бо саме він і запропонував другою видати саме Ігорів том, відтак і прилучився до роботи над рукописом. На презентації сиділо чимало друзів Римарука: Тарас Федюк, Петро Мідянка, Віктор Неборак, Іван Лучук… Та слово про найближчого друга дісталося саме Василеві.

На завершення презентації до слова ведучий запросив головного редактора видавничого дому «Букрек» Дарину Туз-Максимець:

– Нас ніби переслідувало передчуття, що, друкуючи книгу Римарука, робимо щось надзвичайно серйозне і не повсякденне. Це – поезія третього тисячоліття, те, про що говоритимуть прийдешні покоління. Я дуже вдячна всім, хто причетний до роботи над книгою. Дай Боже, щоби вона не була останньою в цій поважній серії.

Картун від Винника


Швейцарський прапор замайорів у Чернівцях над Німецьким домом у ці дні неспроста. Він закликає всіх відвідати мистецьку виставку у залі австрійсько-ні­мецького товариства. Її автор – Любомир Т. Винник (нім. Lubomir T. Winnik), швейцарський журналіст, письменник, художник, картуніст, фотограф українського походження, член Спілки журналістів Швейцарії та Міжнародної Федерації журналістів, працює у новому сучасному стилі картун. Це щось подібне до звичних для нас карикатур, але більш саркастичне, вагоміше і в змісті, і в самому малюванні. Чимось нагадує важку артилерію, що прицільно б’є по абсурдах нинішнього світу. Чого вартий лише малюнок, на якому пилосос під назвою «Іслам» поглинає карту Швейцарії, чи наша Верховна Рада, яка крізь збільшуване скло не може знайти українську мову в Україні. Чудове аналітично-гумористичне образне мислення і вправна рука художника дають можливість Любомиру Виннику бути знаним у Європі картуністом. «Картун – свого роду рисована притча, сучасна проблематична карикатура», — так характеризує стиль картуну і сам митець. Відвідувачі звернули увагу і на графічні роботи унікальної дерев’яної архітектури – церкви Західної України. Більшість з них зникла з української карти в часи войовничого атеїзму, але продовжує жити на його деталізованих малюнках.Любомир Винник чи не перший, хто протоптує доріжку бізнесової і культурної співпраці від Швейцарії до України. Як справжній патріот не лише бажає добра своїй батьківщині, а й робить для цього конкретні справи. Виставка у Чернівцях – одна з них.
Дарина Максимець
На фото: під час відкриття виставки
Фото Тетяни Спориніної


Фонд «Україна 3000» вручив нагороду «Україна унікальна»

13 вересня 2012 року Голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» пані Катерина Ющенко вручила нагороду «Україна унікальна», запроваджену Фондом «Україна 3000» у рамках Форуму видавців у Львові.

Нагорода заснована у 2007 році, і відтоді Фонд вручає її найкращій книзі з історико-культурологічної тематики серед тих, що презентуються на Форумі. Далі Фонд закуповує частину тиражу книги-переможця і розповсюджує її по бібліотеках України.

Нагороду «Україна унікальна – 2012» отримала книга «Костянтина Малицька. Твори» чернівецького видавництва «Букрек».

«Я вдячна упорядникам книги за те, що вони відкрили нам особистість, надзвичайну людину, яка раніше була відома широкому загалу як автор прекрасного ліричного та патріотичного твору «Чом чом земле моя», – сказала, вручаючи нагороду, пані Катерина Ющенко. – Ця книга відкриває нам творчу людину, великого педагога, поетесу, письменницю, громадського діяча, феміністку та патріотку».

Нагороду отримали директор видавничого дому «Букрек» Дарина Туз-Максимець та одна з упорядниць видання, літературознавець Оксана Івасюк, які запросили гостей Форуму відвідати презентацію книги 14 вересня о 13:00 у приміщенні Львівської обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури (вул. Коперника, 40а).

Фонд «Україна 3000» має намір закупити частину тиражу книги «Костянтина Малицька. Твори» на суму 5 тисяч гривень з метою передачі її в бібліотеки України.