Волонтери компанії «Енергоатом» відвідали центральну міську бібліотеку Артемівська, куди на прохання її співробітників привезли українські книжки.  Адже в бібліотечному фонді кількістю близько дев’яноста тисяч найменувань  українських – дуже мало, як класики, так і сучасної літератури.

Від видавничого дому «Букрек» до бібліотеки  потрапили дитячі видання, які розповідають про Україну, її символи, свята і звичаї та книга Володимира Івасюка «Музичні твори», куди ввійшли всі тексти пісень та ноти, створені композитором. Його пісня «Червона рута» часто звучала на Майдані, тепер її співають молоді патріоти на Сході.

Окреме зацікавлення у артемівських бібліотекарів викликало 4-томне видання "Енергетика: історія, сучасне та майбутнє" під редакцією ректора НТУУ КПІ Михайла Згуровського. Ці книги стануть, за їхніми словами, в нагоді школярам та студентам.

ЩЕ ОДНА КНИГА 40-ТОМНИКА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК ПОБАЧИЛА СВІТ ЗАВДЯКИ ДВОМ ГАЛИЧАНКАМ

На ХХІ Форумі видавців «Букрек» презентував видання «Казки Галичини. Книга 25».

Насправді це одне з п’яти останніх видань, які мають з’явитися друком, щоб великий проект видання 40-томника українських народних казок, які зібрав та упорядкував світлої пам’яті Микола Зінчук, був завершений.

До виходу цього видання фінансово долучилися двоє галичанок, які захотіли, щоб праця Миколи Зінчука не залежувалася в шухляді, а йшла між люди. Кошти від них передав син відомого етнографа професор медицини Олександр Зінчук.

-         Пані Юлія Квіт-Швець є львів’янкою, яка знала мого батька і всіляко підтримувала його працю. Марія Яців живе тепер у Бельгії, але захотіла дати кошти на видання «Казок Галичини» без жодних зобов’язань, просто, щоб книжка вийшла в світ, - пояснював пан Олександр.

«Букрек» підготував до друку, а Микола Антонович Зінчук ще за життя встиг підписати оригінал-макети  ще чотирьох  видань 40-томника «Українські народні казки»:  «Казки Бойківщини. Книга 17», «Казки Поділля. Книга 29», «Казки Наддніпров’я. Книга 31», «Казки Наддніпров’я. Книга 32».

Видавництво запланувало видати їх до кінця цього року, оскільки йдеться про подання сорокатомника  на номінацію нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Запрошуємо всіх небайдужих приєднуватися до фінансування видання та розповсюдження казок Вашого регіону. Все, що збережемо з давнього фольклору від наших бабусь сьогодні, залишиться нашим внукам на віки!

У перший день «Форуму видавців» у Львові, 11 вересня 2014 року, у приміщенні Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація нової книги серії «Третє тисячоліття: українська поезія» «Тінь базальту. Тіло базальту» Інги Кейван. Цей мистецький проект започаткований у 2011 році Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000» і реалізовується у співпраці Міжнародного благодійного Фонду «Україна 3000» і видавництва «Букрек».

Якщо попередні видання серії презентували доробок визнаних майстрів українського слова – Леоніда Талалая, Ігоря Римарука, Анатолія Кичинського, Василя Герасим’юка, то нова книжка – це поезії молодої чернівецької поетеси Інги Кейван. Авторка – лауреат першого Літературного конкурсу ім. В.Коваля (2002), поетеса, літературний критик, літературознавець, кандидат філологічних наук, викладач Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Видана у рамках серії збірка віршів «Тінь базальту. Тіло базальту» поєднала у собі три поетичні книги письменниці.

У презентації взяли участь заступник Голови Правління Фонду «Україна 3000» Олександр Максимчук, директор видавничого дому «Букрек» Дарина Туз-Максимець, письменник і літературознавець Мирослав Лазарук, а також авторка Інга Кейван, яка прочитала власні поезії, що увійшли до збірки «Тінь базальту. Тіло базальту». Також на Форумі видавців була презентована попередня книга серії –  «Кров і легіт» Василя Герасим’юка.

На 21 "Форумі видавців" у Львові була презентована книга Світлани Костюк «Мереживо чудес» українською і польською мовами.

Світлана Костюк є автором книг поезії "Спалахи душі"(1998), "Наодинці зі світом" (2012), "Маленьке диво"(для дітей, 2012), "Листи без конвертів"(2013). Збірочка "Мереживо чудес" це ще один подарунок для маленьких читачів від улюбленої письменниці.

Відвідувачі мали змогу поспілкуватися не тільки з поетесою, а й з художником, ілюстраціями якого прикрашена книга. І маленькі, і дорослі читачі потрапили  у чарівний світ, створений авторкою , кожен знайшов тут, щось для себе.

У презентації взяли участь  Анатолій Костюк, Дарина Туз-Максимець, Олег Потурай, Микола Якимчук, Леся Воронюк.

На Форумі видавців у Львові неабиякий інтерес у читачів викликала видана “Букреком” до 150-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського нова есеїстична повість Олександра Балабка “Рай і Пекло Коцюбинського”, присвячена сповненим радощів і драм останнім рокам життя письменника, пов’язаним із італійським островом Капрі, літературною Меккою початку ХХ століття. Вирвавшись із провінційного Чернігова, де його майже ніхто не знав, як письменника, Коцюбинський знайомиться на Капрі з колегами з інших країн, віднаходить можливості для утвердження українського слова у світі. Перебування на острові приносить йому райську насолоду (чарівна, цілюща для тоді вже тяжко хворого письменника природа, перспективи самореалізації) і водночас пекельні муки. Він мало не загинув, обпечений лавою Везувію, який на той час вибухав. До того ж тут роз’ятрюється невиліковна рана, - кохання до співробітниці статистичного бюро в Чернігові Олександри Аплаксіної, якій письменник надсилає з Капрі зворушливі листи і почувається винним перед дружиною Вірою.

Тож  балансування між пеклом та раєм і стало стрижнем повісті  Олександра Балабка. Він з фото- і відеокамерами пройшов на острові Капрі усіма стежками Коцюбинського, познайомився там із місцевими мешканцями, серед яких чимало і заробітчанок з України. Саме вони допомагали авторові збирати матеріал для повісті.  Їм, на жаль, сучасним нащадкам героїв повісті Коцюбинського «Дорогою ціною», Олександр Балабко присвятив цілий розділ. А також вірші «Острів Капрі» та «Лист до дружини», покладені на музику.  Михайло Коцюбинський називав Капрі «земним раєм». Він постає у його трьох новелах “Сон”, “Хвала життю” і “На острові”, які також вміщено в цій книжці…

Бесіди письменника з читачами на Форумі відбувалися і біля стенду видань “Букреку” у Палаці мистецтв, і в кулуарах. Кульмінацією цього представлення нової книжки стала майже двогодинна творча зустріч львів’ян і гостей Форуму з Олександром Балабком у Національній науковій бібліотеці імені В. Стефаника. Вступне слово на презентації мала директор видавництва “Букрек” Дарина Туз-Максимець, -  розповіла про творчий шлях прозаїка, поета, публіциста, який 2011 року вже видав у “Букреку” книжку “Київ, Іринінська, Лифарям. Повість за листами митця”. Виступу автора передувало слайд-шоу із його знімками, зробленими на Капрі,  та документальними, якими було ілюстроване це подарункове видання, у супроводі запису пісні “Острів Капрі” на слова Олександра Балабка (композитор Олександр Швидкий, виконує заслужена артистка України Каріна Карасьова). Текст цієї пісні, присвяченій Коцюбинському, вміщено на початку книжки.

Далі виступили автор передмови до неї, доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко, відома поетеса і прозаїк із Києва Людмила Таран, а також студент-третьокурсник, один із наймолодших членів Національної Спілки письменників України, талановитий прозаїк Микита Григоров, який навчався донедавна в Донецькому університеті, а цієї осені перевівся до Київського національного імені Тараса Шевченка. Він, а також студенти , - поет із Полтави Олександр Пушко і прозаїк з Тернопільщини Роман Чихарівський (презентація його роману теж відбулася на Форумі), які були присутніми у залі бібліотеки, - вихованці Олександра Балабка у Малій академії наук, де письменник очолює журі секції “Літературна творчість”.

Олександ Балабко читав уривки з повісті й нові вірші, а наприкінці зустрічі присутнім було запропоновано недавно знятий телеканалом УТР  фільм із циклу “Знамениті українці” “Серж Лифар”, де автор сценарію і ведучий Олександр Балабко і де “головною дійовою особою” стала його видана “Букреком” книжка “Київ, Іринінська, Лифарям”, тобто її телевізійна версія.

Депортація в документах і людській долі

В державній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові презентували два томи нового видання про депортацію українців Закерзоння.

Символічно, що презентація цих двох томів «Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915-1947)», виданих Чернівецьким Видавничим домом «Букрек»  з передбачуваних трьох – досліджень, документів державних і приватних архівів України, Польщі і Канади, відбулася під час міжнародного форуму видавців, який цьогоріч проходив у Львові під гаслом «Україна – Європа: культурні та  історичні цінності».

На думку очільника колективу авторів, до складу якого увійшли науковці Михайло Горний і Віталій Макар, професора, доктора історичних наук, завідувача кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, академіка Української Академії політичних наук Юрія Макара, мета видання – сказати правду і наблизитись до істини в українсько- польських історичних стосунках, щоб надалі зуміти швидше пробачити одні одним давні кривди,  жити мудріше, краще, піднятися на нові цивілізаційні рівні. Чимало кривд витерпіли обидва  народи, а постановники тих кривд залишалися на висоті своїх посад і цинічно потирали руки.

В силу економічних, соціальних проблем українські вчені мають менше напрацювань в оз-наченій складній царині примусово-добровільних переселень українців Холмщини, Надсяння, Лемківщини та південного Підляшшя і пов’язаних з цими процесами людських трагедій в часах після Першої  та Другої світових воєн. Видання здійснюється за підтримки Меморіального фонду імені Теодоти та Івана Климів, Вічного фонду Целестини та Ірини Суховерських і Меморіального фонду ім. Марусі Онищук та Івана Харука з Канадського Інституту українських студій в Альбертському університеті.

Як сказав під час презентації двох томів «Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915-1947) Дослідження. Спогади. Документи» колишній  військовий аташе Посольства України в Польщі, а нині заступник директора фірми «Гелікон», яка матеріально та організаційно долучилася до створення цих творчих розвідок, Омелян Риб'як, «нам завжди важко було протиставляти свої факти у відповідь на звинувачення польської сторони щодо потерпілих під час депортації українців до УРСР та проведення акції «Вісла». Наші факти і проблеми замовчувались, українські цвинтарі залишались забутими. Тепер хоч можемо і маємо що сказати, можемо вінки на могили покласти…».

«Хто б міг подумати десять років тому, коли розпочалася праця над книгами про переселення  частини українців, — наголосила у своєму виступі Генеральний директор Видавничого дому Дарина Максимець, — що у 2014-му переживатимемо чергову трагедію в Україні, коли люди знову відриватимуться від рідних осель.»

Не все так просто в нашій історії, але, щоб вона була повчальним уроком, треба про це знати якомога більше, повніше і всебічніше. На думку учасників презентації авторам видання необхідна була не лише чимала працездатність, щоб опрацювати тисячі документів польською, українською, писаною і друкованою латинкою, оскільки в ті часи українського шрифту в друкарських машинках не було, німецькою, російською, англійською, а й послідовність позиції і мужність. Особливо, коли доводилось Юрію Макару виступати й відстоювати свою позицію на конференціях у польських наукових закладах і наукових та громадських колах.

До перекладацької, творчої і технічної праці над книгами документів та досліджень долучилися чимало фахівців Чернівецького національного  університету. Видання здійснюється за

Автори послуговувалися матеріалами п’яти державних архівів України, двох Польщі, кількох центральних і провінційних Канади. Тільки з Бібліотеки і Архівів Канади, з Фонду відомого українського вченого-енциклопедиста Володимира Кубійовича їм прислали 18 кілограмів копій документів. Багато з них друкується в «Від депортації до депортації…» уперше.

Заглибившись у цей документальний «клондайк»,  за твердженням авторів, вони змінили свої початкові наміри обмежитись 500-сторінковою книгою.

До першого тому увійшли дослідження з 12-ти розділів від: « Першої світової війни і біженства до Росії» до «Остаточної ліквідації української спільноти на Холмщині та Підляшші» . В документах, дослідженнях і спогадах названо 3200 прізвищ учасників цих сумних подій, тисячі православних храмів, якими послуговувались українці на тих теренах. Не випадково ці книги замовляють у різних кінцях світу,  у тому числі 92-річний мешканець Калґері, що  в Канаді, Микола Ворон  «для себе і для бібліотеки».

В другому томі « Від депортації до депортації…»  йдеться про долю знаних родин переселенців, таких як всесвітньо відомий музикант Богодар Которович, вчений, багаторічний ректор Львівського національного  університету імені Івана Франка Микола Максимович і спогад простої селянки з багатодітної сім’ї села Руда Журавецька Томашіського повіту, очевидиці тих жахливих подій Анастасії Кукулевич. Подано матеріал про «Біженство і повторну депортацію священиків».

Відгомін акції «Вісла» не затих у серцях  і другого покоління нащадків вимушених переселенців, яких гнав у чужі краї страх убитих, знищених земляків, пограбованих у власних домівках. І не було за те нікому кари, не було ока лише невидима рука влади.

Про біль серця батька, стреси близьких, що передчасно зводили їх у могили, і про те, як прагли побачити батьківське село Стенятин Грубешівського повіту на Люблинщині, розповідають у книзі другого тому заслужений журналіст України, колишній редактор газети «Урядовий кур’єр» Михайло Сафатович Сорока та його брат професор Київського університету Юрій Сафатович. Батько, кажуть, мало розповідав про ті часи. І тільки його мимовільне запитання через багато десятиліть: «А вам не страшно було туди їхати?» дало глибинне внутрішнє відчуття, що було пережито і не погамовано до кінця навіть часом.

Про це свідчить й потік листів, які отримує авторський колектив від людей з різних кінців України,  Росії, Польщі, Америки. Чимало з них увійдуть до третього тому «Від депортації до депортації…». Вирішено на їх основі започаткувати видання часопису, щоб не загубилися важливі і цікаві свідчення, жива історія  долі країн і конкретної людини.

Ольга ЛОБАРЧУК

На 21 «Форумі видавців» у Львові панує казка: шарудять листочками новенькі книги, у повітрі витає з аромат запашної кави, осіннє сонечко ніжно голубить гостей та мешканців Львова. Безліч нових знайомств і несподівані зустрічі зі старими друзями — що може бути кращим за ці незабутні миті?

Не пропустіть можливість побувати у цьому дивовижному світі.  Сьогодні ми підготували для вас багато цікавинок, тож підходьте до стенду 225 і проведемо цей день разом.