testts

tttest

Запрошуємо на "Форум видавців" у Львові!

11-14 вересня 2014 року відбудеться 21-ий Міжнародний книжковий "Форум видавців" у Львові – найголовніша і найочікуваніша в Україні книжкова, літературна, культурна подія року. В рамках "Форуму видавців" у Львові, як завжди, – і улюблені традиційні заходи, і багато новацій.

Мета Форуму – привернути увагу громадськості до найактуальніших проблем сучасного українського книговидання, підтримати традицію фахових дискусій та семінарів. Протягом останніх років у рамках Форуму проводиться дедалі більше суміжних акцій, розрахованих на масову аудиторію та покликаних популяризувати читання серед дітей та молоді. До співпраці з Форумом активно залучаються не лише знані українські та закордонні письменники й видавці, а й зірки спорту та шоу-бізнесу, представники різних гілок влади, громадські, благодійні та комерційні структури.

Пропонуємо вам програму заходів, які організовує видавництво «Букрек» у рамках 21-го «Форуму видавців». Запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до нас 11-14 вересня.

11 вересня

11.00 – 11.45 - Презентація книги Г.Рудька і Г.Бала «Основні біостратиграфічні етапи історії Землі. Сценарії техногену»

«Як розвивалося все живе на Землі?», «Якою буде подальша трансформація?» – на ці та інші запитання знайдете відповіді на презентації книги «Основні біостратиграфічні етапи історії Землі. Сценарії техногену»

Запрошені автори, відомі особи: Георгій Рудько,  Ганна Бала, Олег Адаменко, Дарина Туз-Максимець.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

12.00 – 12.45 До 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка презентація книги «Пісенна Шевченкіана». Упорядник Оксана Івасюк.

До 200-літнього ювілею від дня народження Тараса Шевченка.

Своєрідна співана презентація книги «Пісенна Шевченкіана», яка побачила світ за державною програма «Українська книга». В збірці «Пісенна Шевченкіана» вміщено ноти творів різних музичних форм і композиторів. Упорядкувала видання Оксана Івасюк, передмову написала  Софія Майданська.

На презентації прозвучать пісні із книги. Відвідувачі зможуть прослухати твори великого Кобзаря та насолодитися чудовою музикою.

Запрошені автори, відомі особи: Катерина Ющенко, Оксана Івасюк, Звенислава Калинець, Мирослав Лазарук, Дарина Туз-Максимець, Інга Кейван, Олександр Балабко.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

 

12.00-13.00Презентація книг Василя Герасим’юка «Кров і легіт» та Інги Кейван «Тінь базальту. Тіло базальту»

Книжкова серія  «Третє тисячоліття: українська поезія» започаткована фондом «Україна 3000»  та видавничим домом «Букрек» у 2011 році. Вже вийшло п’ять  видань . На цьогорічному Форумі видавців презентуються дві найновіші книги: Василь Герасим’юк «Кров і легіт», Інга Кейван «Тінь базальту. Тіло базальту». Окрім виступів літературознавців, буде можливість послухати поезію у виконанні авторів. 

Запрошені автори, відомі особи: Катерина Ющенко, Василь Герасим’юк, Звенислава Калинець, Тарас Салига, Мирослав Лазарук, Інга Кейван, Оксана Івасюк, Дарина Туз-Максимець, Марина Антонова.

Місце проведення: вул. Університетська, 1, (Філологічний факультет
Львівський національний університет імені Івана Франка)

15.30 – 16.30 Автограф-сесія Інги Кейван

Автограф-сесія поетеси, літературного критика, літературознавця, кандидата філологічних наук, лауреата першого Літературного конкурсу ім. В.Коваля (2002) Інги Кейван

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

16.30 – 17.30Презентація двох томів книги «Від депортації до депортації»

Виробничо-комерційна фірма «Гелікон» і видавничий дім «Букрек» презентують два томи книги Ю.Макара, М.Горного, В.Макара «Від депортації до депортації» , які містять документи, історичні розвідки та спогади  про нелегку долю  депортованих українців.

 

12 вересня

11.00 – 12.00Презентація книги Валентина Ткача «Суфлер (Цивілізація «квазілюдини»)»

Презентація нової книги «Суфлер (Цивілізація «квазілюдини»)» Валентина Ткача, автора книг «Так говорив вуйко Дезьо», «Імітація»,  «Квазілюдина», «Етюди скрипаля з борделю». 

Запрошені автори, відомі особи: Валентин Ткач, Мирослав Лазарук, Дарина Туз-Максимець, Тарас Салига.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

12.00 – 12.45Презентація підручників і словників з польської мови

Ознайомлення з підручниками для середньої та вищої школи  і словниками з польської мови, що вийшли у видавництві «Букрек»

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

12.30 – 14.00Презентація книг для дітей Світлани Костюк «Про що шепотіли  листочки» ( україномовної та  у перекладі з польської М. Якимчука)

Презентація дитячої книги Лауреата міжнародного поетичного конкурсу до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка «Чатує в століттях Чернеча гора» Світлани Костюк «Про що шепотять листочки». Відвідувачі матимуть змогу поспілкуватися не тільки з поетесою, а й з художником, ілюстраціями якого прикрашена книга. І маленькі, і дорослі читачі потраплять у чарівний світ, створений авторкою і навіть зможуть почути, про що ж шепотіли листочки.

Запрошені автори, відомі особи: Світлана Костюк, Анатолій Костюк, Дарина Туз-Максимець, Мирослав Лазарук, Олег Потурай, Микола Якимчук.

Місце проведення: Актовий зал Академії Друкарства (Підвальна, 17)

14.00 – 16.00 До 150-ліття з дня народження М.Коцюбинського презентація книги О.Балабка «Рай і Пекло Коцюбинського»

Презентація нової книги Олександра Балабка «Рай і Пекло Коцюбинського», присвяченої 150-річчю з дня народження видатного українського письменника. До книги увійшли есе про перебування М.Коцюбинського в Італії і написані там художні твори.

Запрошені автори, відомі особи: Олександр Балабко, Володимир Панченко, Мирослав Лазарук, Дарина Туз-Максимець

Місце проведення: Вул. Стефаника, 2 (ЛНБУ ім. В.Стефаника)

16.00 – 17.00 Автограф-сесія лауреата премії ім. Павла Тичини Мирослава Лазарука

Автогаф-сесія письменника, журналіста, критика, мистецтвознавця, Заслуженого діяча мистецтв України, лауреата літературно-мистецьких премій імені І.Нечуя-Левицького та імені  Павла Тичини Мирослава Лазарука.

Запрошені автори, відомі особи: Мирослав Лазарук, Василь Герасим’юк, Тарас Салига, Дарина Туз-Максимець.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

17.00 – 17.45«Шевченкіана «Букреку»

До 200-літнього ювілею від дня народження Тараса Шевченка.

До ювілейної шевченкіани «Букреку» ввійшли такі видання: «Кобзар» (українською та румунською мовами), перекладений Іоном Козмеєм (Румунія), «Цікаві оповідки із «Щоденника» Тараса Шевченка» (упорядник Олександр Мельниченко), «Шевченко, якого не знаємо» Марії Петращук, «Тарас на букових п’єдесталах» Ольги Меленчук, «Пісенна Шевченкіана» (упорядник Оксана Івасюк), «Та неоднаково мені..» Віктора Косяченка.

Запрошені автори, відомі особи: Мирослав Лазарук, Дарина Туз-Максимець, Олександр Балабко, Ольга Меленчук.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

 

13 вересня

11.00 – 12.00Презентація  книги «Ольга Кобилянська. Зібрання творів у 10 томах. Том 2»

До 150-річчя з дня народження Ольги Кобилянської у видавництві «Букрек» почав виходити десятитомник творів письменниці, що є найновішим і найповнішим виданням. Перший том був представлений на минулорічному Форумі видавців, а тепер читачам представлено другий том, до якого ввійшли новели, оповідання, поезії в прозі, написані в 1905 – 1930-х роках.

Запрошені автори, відомі особи: Володимир Антофійчук, Світлана Кирилюк, Мирослав Лазарук, Дарина Туз-Максимець, Ольга Меленчук, Ярослава Мельничук.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

12.00 – 12.45Презентація книги «Казки Галичини»

Презентація книги «Казки Галичини» із 40-томного видання «Українські народні казки», упорядкованого Миколою Зінчуком. Багатотомне видання українського фольклору зможе невдовзі стати номінантом на нематеріальну спадщину ЮНЕСКО.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

14.00 – 15.00 - Дегустація-презентація книги для дітей Олексія Кононенка «Неймовірна смакота від розумного кота». Читаємо і куштуємо!

Незвичайну книгу для дітей створили брати Кононенки Олексій та Віктор .  У ній діти зможуть не лише ознайомитися з українськими стародавніми звичаями, побачити гарні малюнки, прочитати чудові вірші, а й ознайомитися з рецептами страв, які готували їх ровесники.

Незвичайною буде і дегустація-презентація. Учасників частуватимуть стравами з книги.

Запрошені автори, відомі особи: Олексій Кононенко,Віктор Кононенко, Дарина Туз-Максимець, Зірка Мензатюк, Олександр Балабко.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

15.00 – 15.45Автограф-сесія Андрія Волошина

Автограф-сесія Андрія Волошина, молодого  поета, який пише українською та англійською мовами, автора збірок «Nасправді Nещастя Nемає» та «Інша Імперія».

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

16.00 – 17.00Автограф-сесія Олександра Балабка

Автограф-сесія Олександра Балабка, лауреата державної премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності, премій “Золоте перо” Національної Спілки журналістів України і “Незалежність” Київської організації НСЖУ, лауреата Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні "Пісенний вернісаж" та автора книг   “З Ніцци до Мужена. Від Башкирцевої до Винниченка”, “Київ, Іринінська, Лифарям…” і книги «Рай і Пекло Коцюбинського», приуроченої 150-річчю з дня народження М.Коцюбинського.

Місце проведення: Палац мистецтв (вул. Коперника, 17) (Стенд № 227)

Благодійний розпродаж

1 серпня біля Целанівського центру, що на вулиці Ольги Кобилянської з 15.00 по 21.00 відбуватиметься "Благодійник" –  розпродаж цікавих та цінних речей. Від нашого видавництва на розпродаж будуть виставлені такі рідкісні книги, як  альбом «З Української старовини» на українській і російській мовах, «Пісенна Шевченкіана», «Від депортації до депортації» (2 томи) та інші.

 

Молитовник пам’яті

(спроба нелітературного відгуку

на колективну збірку віршів «Небесна сотня».Чернівці. «Букрек». 2014)

Важко було знайти потрібні слова для людського і читацького відгуку про цю книгу… Водночас не мала права відмовчуватися, не відгукнутися, бо у суголоссі щирих молитов душевний біль білішає, стихає, перероджується у світло…


Антологія майданівських віршів «Небесна сотня»… Чернівецьке видавництво «Букрек». Рік 2014… Видання друге, доповнене…

Я ніколи не забуду тієї презентації у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича… Величезна зала, ущерть заповнена людьми… Багато хто у чорних хустинках, з портретами рідних і близьких, які з полум`я Майдану вознеслися у сотню Небесних Ангелів… І тендітна молода письменниця і журналіст Леся Воронюк із семимісячною Софійкою на руках… Саме вона стала упорядником одного з перших колективних альманахів революційної творчості Майдану… У той час, коли її чоловік був на барикадах у Києві, а донечка додивлялася мирні кольорові сни, Леся старанно збирала і зберігала надруковані у густій мережі інтернетного простору вірші відомих і невідомих авторів про події, що сколихнули світ… Так трепетно збирачі народної творчості ставляться до кожного віднайденого рядочка…

Хтось із літературних критиків, звичайно, дорікне команді видавців у тому, що не всі твори є високохудожніми, вартісними, професійними. Що не варто було поруч з літераторами-класиками (Павличком, наприклад) друкувати перші вірші молодих авторів або вірші під грифом «автор невідомий»… Нелегко буде аргументовано пояснити таким «нападникам», що упорядники боялися втратити те, що писалося щиро, емоційно, зболено, на злобу дня… Що колись це назвуть, можливо, «народною творчістю Майдану», що для родин Небесної Сотні ця книга стане живою пам`яттю, живим постаментом… А читачі, зрештою, і самі зможуть відрізнити професійні тексти від текстів початківців.

Я знаю, який непідробний інтерес викликала ця книга під час презентації у Чернівцях, на «Книжковому Арсеналі» у Києві, на книжковій виставці у Парижі, адже серед двохсот авторів є поляки, французи, білоруси, росіяни, канадці…

Книга проілюстрована творами майданної тематики у виконанні професійних художників і авторів-аматорів. Видрукувана на якісному папері з твердою палітуркою, без залучення коштів авторів. Кошти від її реалізації направлялися сім`ям полеглих. Кожній сім`ї відправлено або ще буде відправлено і екземпляр книги «Небесна сотня». Як знак пошани, уклін щирим словом-молитвою, як свідчення нашої вдячності і здатності пам`ятати… Щоб «зберегти і зафіксувати» (Л. Воронюк), щоби наші нащадки мали змогу «перегорнути важкі сторінки» і тоді, «коли крізь бруківку проб`ється весна»…

З повагою і поклоном Світлана Костюк, поет, журналіст, педагог.

http://stos.com.ua/?p=1252

Поглядом крізь літа і долі

 

Саме так часто хочеться осягнути велич даного Богом сьогодення, з насолодою відчувши принаду багатющого перевесла минувшини, заквітчаної блиском мрій про майбуття… І щоразу: то про людей, то про оточуючий світ, то про творіння невтомних рук людських. А коли цей погляд уособлює уже три десятки неймовірно напружених і таких непростих у своєму історичному просторі літ на сторінках справжнього літопису однієї з найпотужніших гідроспоруд не тільки України, а й світу – Дністровської ГАЕС, відчуваєш, що тримаєш в руках не просто дві книги, два художньо-публіцистичних видання: у загадкових ритмах гідроагрегатів мимоволі вимальовуються долі усіх поколінь будівничих та гідроенергетиків!

Нещодавно Чернівецьке видавництво «Букрек» ознаменувала своєю появою друга частина книги «Дністровська ГАЕС: погляд крізь літа і долі» нашого знаного й титулованого земляка, фахівця зі зв’язків з громадськістю та пресою філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» з 2008 року Івана Нагірняка. Тож славетні ветерани будови, нащадки новодністровських першопрохідців, енергетиків і будівельників і усі грядущі мають чудову нагоду запалювати вогники пам’яті про становлення велетня людської праці й духу від далекого 22 листопада 1983 року, коли на широкому полі на березі Дністра відбувся перший мітинг, приурочений початку робіт зі спорудження однієї з найпотужніших гідроакумулюючих електростанцій.

На 136 сторінках свіжою друкарською фарбою закарбовано факти, імена, фотографії, події, а головне – звитяжний труд високопрофесійних спеціалістів, кожен з яких на своєму місці втілював і продовжує цю важливу для енергетики й економіки Вітчизни справу. Звичайно ж, нове дітище нашого знаного городянина – то результат його титанічної багаторічної праці на підприємстві разом із колегами-однодумцями, що допомогли втілити задум, тож автор сердечно дякує редактору, головному інженеру філії Анатолію Жуку, коректору Євгенії Нагірняк, спеціалісту комп’ютерного набору Євгенії Зубковій, автору художнього оформлення і дизайну та верстки Раїсі Рязановій, фотомайстрами Володимиру Жуку, Руслану Волошину, Валентину Кушніру та Володимиру Шпирці. Та будь-яке мистецьке творіння не зможе дихнути на повні груди без розуміння й підтримки меценатів: тому особливий низький уклін за те, що книга випурхнула у світ висловлює у передмові Іван Семенович генеральному директору Консорціуму «НВО „Укргідроенергобуд“» Юрію Бондаренку.

А починає знайомитись читач із новими сторінками історії спорудження ГАЕС у темпі вальсу з веселкою над Дністром – однойменну пісню станції присвятили Іван Нагірняк та Михайло Мафтуляк. Про особливість та унікальність цієї гідроспоруди вступне слово мовили генеральний директор ПАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота, директор філії «Дністровська ГАЕС» Володимир Куліш та генеральний директор Консорціуму «НВО „Укргідроенергобуд“» Юрій Бондаренко.

І вже сторінка за сторінкою, рядочок за рядочком гаптується історичне полотно крізь літа і долі будівничих станції у розділах «Трудовий шлях гідроенергетиків та гідробудівців від введення в дію першого до пуску другого гідроагрегатів Дністровської ГАЕС», «Вони сприяли пуску ГА № 2, забезпечували безперебійну роботу ГА № 1», «Дністровська ГАЕС у моєму житті. Ось про що це говорять її творці», «Духовне крило глибокозмістовного життя енергетиків».

…«Звісно, при будь-яких намаганнях неможливо назвати прізвища чи помістити фото всіх героїв цієї трудової битви – будівництва й експлуатації ДГАЕС, – зізнається автор „Погляду“. – Але всі вони об’єднані одним величним словом – гідроенергетик. І їм подяка й слава!»

А від імені величної родини енергетиків і будівельників усіх поколінь сердечно дякуємо невтомному зберігачу вікопомних миттєвостей Іванові Нагірняку, якому «Бог дає сил і вміння писати історію звитяг цих мужніх, талановитих, високопрофесійних людей, трудом яких зводиться цей енергетичний гігант»! Тож погляньмо разом крізь літа і долі нашої ГАЕС – і нехай трудова симфонія відгукнеться гордістю у наших серцях.

 

Інна ГОНЧАР,

член НСЖУ

І серце прагне жити й жить...

 

Направду, світ цікавий, направду. Якщо не зважаючи на ситуацію, що склалася в Україні, , виходять добрі та мудрі, важливі  книги.

Книга Івана Нагірняка «Ранні яблука» писалася письменником в скрутний та нелегкий час, крізь біль та занепокоєння, але з великою жагою до життя.  І вона пахне не фарбою, а справді запашними, поживними, ранніми, духмяними яблуками - як мамині руки, як батьківське слово, як незрадлива дружба та вірне кохання.  І настроєвість та чуттєвість художниці Раїси Рязанової  та редактора Інни Гончар доповнює якнайкраще новели, радіоп’єси, нариси зібрані у новій  і хвилюючій книзі «Ранні яблука», що щойно вийшла друком у Чернівецькому видавництві - Видавничому домі «Букрек»(директор Дарина Туз-Максимець)

Мандруючи сторінками видання, «оживають друзів голоси» , які чути із залишених автографів, які вдало вплітаються у книгу. А їх у бібліотеці Івана Семеновича та Євгенії Нагірняків чимало, дорогих душі автографів мудрості та серця:  Василя Герасим’юка, Володимира Михайловського, Марії Матіос, Тамари Севернюк, Єгора Ісаєва, Мирослава Лазарука, Віталія Колодія, Василя Васкана, Богдана Мельничука, Василя Місевича, Юхима Гусара, Інни Гончар, Михайла Брозинського, Георгія Шевченка, Володимира Вознюка, Василя Кухти, Миколи Максимця, Василя Титова…І слова, які будуть жити завжди, на віміну від їхніх авторів,  сповідують та окрилюють душу.

Сюжети новел, драми та радіо п’єси підказало письменнику саме життя. Всі події справжні та не видумані. У час, коли потрохи кудись, у невідомому напрямку зникає милосердя, зворушує Денис, погляд якого «враз прикипів до маминих рук – великих, затверділих у роботі, з випуклими рубцями-прожилками на темно мідній шкірі» (  новела «Ранні яблука»); пізнє каяття матері, яка  зруйнувала подружнє життя синові ще на весіллі ( новела «Незавершене весілля») ; Надія, яка не зважаючи на двадцять сім літ подружнього життя  ішла, мов крізь туман « струшуючи з душі і гріх, і страх, і біль дорогою до дверей, за якими їй, здавалось, чекають і ваблять незвідані до кінця почуття нерозділеного але не згаслого юначого кохання» ( новела Розлучення»).

Драму «Камінь на серце» та радіоп’єсу «Останнє слово Зорі» треба не лише вдумливо читати, а й  дивитись з великих чи малих українських театральних сцен.

Сповідь автора перед читачами актуальна і на часі і не треба забувати що «село – то ж колиска Вкраїни. Звідти наша мова, пісня, пам’ять. Позбудемось цього – не матимемо не тільки власної гідності, а і ймення держави…»

Іван Нагірняк – неперевершений майстер нарису. В цьому можуть пересвідчитись усі, хто читав нариси письменника, журналіста у Всеукраїнській та обласній пресі. Герої нарису «50 золотих літ» - відоме в області подружжя  вчителів, «Відмінники  освіти України» Тамара Дмитрівна та Михайло Семенович Гончарі. Автор з любов’ю та пошанівком водить нас стежками їхнього дитинства, юності, зрілості, трудових досягнень.  Пишається мудре подружжя своїми дітьми  Інною та Сашком та онуками – Настунею, Михайликом, Костиком..  Донька   Інна Гончар – знана далеко за межами України поетеса та журналіст , її хвилююче, правдиве та зворушливе слово допомагає у радісну і не зовсім хвилину. Онучка Анастасія Багрійчук з дитинства засвоїла уроки  вчительки-бабусі і неодноразово ставала переможцем Всеукраїнських та міжнародних мовних конкурсів, хоча за освітою – лейтенант Житомирського військового інституту Державного університету телекомунікацій імені Сергія Корольова.

50 літ разом через бурі та негоди, через радощі та скрути…  «Довгий шлях. Але вони на ньому не розгубили почуттів і шани, як одне до одного, так і до людей і до родини».

«Лікаря Айболить із Білоусівки» - Івана Римлянського знає чи не все населення Сокирянського району. Рятуючи тварин, Петро Гаврилович   «знає, де хто живе, хто яку худобу має, як пройти до нього стежкою, як проїхати машиною. Вдячний долі. Бо робив те, що знав і любив».

А як любить Іван Семенович Нагірняк своє рідне, найкраще, мальовниче та співоче село Ломачинці! Оцю любов зрозуміти дає нарис «Поріднила пісня серця».

«І вже зринала в небеса злагодженим багатоголоссям пісня. Так величаво. Так гарно. Кожне слово  торкалося серце, окрилювало його і воно, втішене чарівним піднесенням, летіло вслід за мелодією у вись, до зірок… Співала і моя душа».

Нарис «Дороги Генадія Коваля» цікаві кожному, хто знає родину Ковалів, яка живе у Сокирянах. Адже автор розповідає не лише про водія другого класу автотранспортного цеху філії «Дирекція з будівництва дністровської ГАЕс» ПАТ «Укргідроенерго» Генадія Коваля, а й про його родину – батьків, дядьків, дружину, доньок.

Приєднуюся до всіх привітань, які будуть днями летіти до Івана Семеновича з нагоди виходу у світ книги «Ранні яблука» і впевнена , що ще не один нарис, не одна новела, не одна драма і радіоп’єса з божого благословення прийдуть до читача , а відтак і до глядача з - під пера Івана На гірняка. Адже сам  автор справді вірить, що відступить тиша люта:

Так мало міці й духу. Тут би враз

Підмогу кликать, братися за зброю

Душі і серця, невистужених мрій,

Що вчора ще в світи носили

І заворожували, сіючи надії…

Та що ж таке? А чи згубились сили?

Звідки на ноги ції пута?

Кричу. Запитую. Волаю…

І відступає тиша люта,

І жоживають друзів голоси,

І квітне поглядів теплінь

Й зринає «Господи, прости!»

На грішній і святій землі.

Олена Логінова, член НСЖУ

"Букрек" взяв участь у "Петрівському ярмарку"

 

Понад 200 років тому було започатковано свято “Петрівський ярмарок”, проведення якого стало доброю традицією міста Чернівці.
На вулиці О.Кобилянської книгарні та видавництва Чернівців розмістили виставку-продаж друкованої продукції, газет, журналів, художньої та дитячої літератури. Також митці з Чернівців, Львівської та Івано-Франківської областей представили власні художні вироби. 
Ми дуже раді, що нам вдалось взяти участь у цьому заході і презентувати жителям та гостям міста книги нашого видавництва. І, незважаючи на дощ, який йшов у суботу майже весь день, у нашому наметі крім книг, можна було знайти затишок і тепло.

 

Літо цвіту білого

Сьогодні виповнюється 89 років з Дня народження Ярослава Вишиваного --  знаного на Буковині педагога вищої школи, кандидата філологічних наук, доцента, обдарованого письменника-прозаїка та поета, композитора, автора низки популярних пісень.

Найплідніше працював Я.Вишиваний на терені художньої прози. Хоча першу книжку «Соловейкове крило» (1998) видав у віці 63 роки, але за нею пішла ціла низка інших: «Що ти знаєш про любов…», «Скажи мені правду», «Кардіограма долі», «Літо цвіту білого», «Абеценики» та ін. Вони позначені добрим знанням життя, тонкою спостережливістю, знанням людської психології, вмінням малювати колоритні постаті, свіжістю мовної фактури.

Ми щасливі з того, що мали змогу працювати з цією чудовою і талановитою людиною, адже дві останні книги виходили  саме у видавництві «БУКРЕК».

 

«Свято слова» у Вижниці

Так іменували вижничани зустріч у районній бібліотеці та у нещодавно відкритій Літературно-мистецькій світлиці Вижниччини з буковинським новелістом Анатолієм Томківим.

Творча імпреза, організована відділом культури  райдержадміністрації, колективом бібліотеки, місцевою інтелігенцією перетворилась в одкровення автора і аудиторії із відчуттям тривоги, коли громадяни держави гинуть в боях за її долю, питання самоутвердження нації  з  теоретичного трансформується в  практичне,  а  потреба ідентифікації самих себе в історичному процесі стає потребою часу.

Тональність події задали хвилина мовчання у пам’ять про загиблих на Сході буковинців, члена клубу творчої інтелігенції, педагога, краєзнавця Михайла Іванюка, який нещодавно відійшов у вічність, та  пісня про солдата у виконанні солістки фольклорного колективу Анни Мацюк, що підтвердило логіку моменту, бажання учасників зустрічі говорити про творчість гостя саме в такому контексті реалій. Адже того  дня керівництво району відмінило розважальні заходи, якими славиться батьківщина Назарія Яремчука, в тому числі і Міжнародний фестиваль «Перлина Черемошу».

Втім, це вимушене затишшя якраз і спонукало людей глибше заглянути, насамперед,  у самих себе через  призму художніх образів письменника, пізній дебют якого  засвідчив відповідальне ставлення і до творчості, і до слова.

Анатолій Томків, фактично, земляк вижничан — з сусіднього Путильського району за перевалом «Німчич», з висоти якого відкриваються краєвиди Карпатських гір, де з  мальовничого урочища «Кінашка» на межі вижницької Лопушни і Путильщини Євросоюз  здається  зовсім близьким. Книга  «В Євросоюз через Кінашку», яка вийшла на початку нинішнього року у видавництві Букрек, зацікавила читачів колоритом гуцульщини, характерами, взятими з життя горян,  змальованими  соковито й влучно. Багато хто з присутніх уже був знайомий з новелами пана Анатолія, прочитаними в інтернеті, на сторінках газет і журналів. Наразі ж письменник, колишній радіожурналіст, мав нагоду прочитати свої роботи зі смаковитим гуцульським акцентом,  що викликало хвилю  емоцій у вижничан та підтвердило тезу автора про те, що його новели сценічні, створені для «читання на аудиторію». Слухачі, зокрема, знайшли чимало аналогій колоритній героїні Ілоні з новели «Хто пацив,той знає», з інших новел, а редактор  літературно-мистецького видання «Німчич» поет Манолій Попадюк  висловив бажання долучити до подібних слухань ширшу аудиторію, аби більше людей мали змогу відчути справжнє «свято слова».

Аплодисментами оцінили слухачі і  одноіменну з назвою книжки новелу «В Євросоюз через Кінашку» з її головним персонажем гуцулом Мільом, що пристрасно переймається політичними процесами в державі, мріє «побудувати Верховну Раду на Кінашці», аби депутати бачили, у якому напрямку треба вести державу… Ведуча зустрічі головний спеціаліст відділу культури Вижницької райдержадміністрації Ангеліна Юрійчук висловила припущення щодо ймовірної присутності у залі прообразу Міля в особі краєзнавця, письменника Михайла Софійчука.  І хоча образ, ясна річ,  збірний, автор погодився з  аналогією, адже родинна хата пана Михайла, невтомного дослідника репресій буковинців у радянські часи, саме на Кінашці. Не перечив  цьому і Михайло Матвійович, який на знак вдячності автору виконав гуцульські мелодії на  скрипці і сопілці.

Зауваживши, що новели Томківа сприймаються легко, "без будь-яких зусиль над собою", зі сльозами на очах прочитав новелу «Штолі» громадський діяч, лікар Вижницької районної лікарні Богдан Іванович Гришин-Грищук, син блискучого інтелектуала, літописця розстріляного Відродження Івана Петровича Гришина-Грищука.

Загалом, тема репресій звучала на зустрічі часто, адже вижничани бережуть пам’ять про тих, хто боровся з тоталітарною системою ціною жертв, сотень і тисяч  депортованих у ті місця, звідки сьогодні на Схід України потрапляють загони терористів. Книгу, у якій вміщено також і новели-нариси про репресованих земляків, автор презентував  присутній на зустрічі завідуючій Вижницьким краєзнавчим музеєм Михайлині Іванюк.

Символічний образ «штолів» —металевих шипів, що їх гуцули вкручують в підкови коням, аби не ковзали на слизькій дорозі, викликали у вижничан жваві асоціації, думки про потребу збереження національних особливостей — еволюційних скарбів людей, які живуть у горах. І серйозно, і не без гумору керівник профспілки освітян Вижниччини, корінний гуцул Ярослав Борсук згадав радянські часи, коли молодь, повертаючись з армії, вважала за престижне розмовляти російською, а не українською, тим більше гуцульським діалектом. Ярослав Семенович розповів про епізод з парубком, який, повернувшись з армії додому, намагався говорити російською  на хуторі  Околена:

— Пішов у гори до одинокої бабульки, якій треба було зварити їсти, і питає : «Бабко, штолі тєбє сваріть»?... А бабця каже: «Синку, я не годна хліб їсти, а ти хочеш, аби я  штолі жувала»…

Як приклад, виступаючий згадав харків’янина Гната Хоткевича, який у  «Кам’яній душі» зміг тонко передати душу гуцула. Тому, вважає освітянин,  художнє втілення теми земляком-сучасником, що перегукується з творчістю знаменитої гуцулки-розтоківчанки Марії Матіос, інших творчих особистостей Гуцульщини слід вітати. Твори Анатолія Томківа спонукають бачити в гуцулах не «аборигенів», а «природних інтелігентів», які живуть у гармонії з природою і спроможні творити суспільну гармонію за європейським зразком, як би цього не хотілося тим, хто не сприймає рядків українського гімну «Ще не вмерла»... Однак, підхід до самих себе має бути самокритичним, вважає Ярослав Семенович. «Ми знаємо,— наголосив він, — що війна рано чи пізно закінчиться. Але  чи ми подужаємо самі себе?.. Чи зможемо змінитися кожен у своєму віці і стати новими громадянами»?

Новели Томківа не дають відповідей на це питання, але зосереджують увагу на шляхетності, толерантності буковинців, на європейському способі їхнього мислення. Ангеліна Юрійчук поділилася враженнями про прочитану нею в інтернеті новелу «Кляті москалі», де немає ненависті до народу, який, сьогодні тоталітарна влада в Росіє зомбує ненавистю до українців,  а є розуміння того, що українство рано чи пізно реалізує себе як державотворча нація. Зважаючи на «сценічність» новел Томківа, пані Ангеліна запевнила, що уже бачить виконавця головного героя новели — репресованого вуйка Остафія, трудолюбивого газду, господаря, готового до прощення, але не готового бути кимось іншим,окрім як самим собою у цих горах.

У своїх відгуках вижничани неодноразово підкреслювали, що новели Томківа легко проектуються як на дійсність,так  і на історичне літературне тло. Бажаючих поділитись враженнями було багато. Редактор Вижницького районного радіомовлення Микола Огродюк знайшов паралелі у творах Томківа з творчістю іншого гуцула — Данила Харов’юка з Підзахаричів, новели якого читаються так само  «на одному подиху», зрозумілі і близькі корінним гірським мешканцям.

—Дуже приємна атмосфера! Я не шкодую, що прийшов сюди,— резюмував молодий поет, педагог Вижницької загальноосвітньої школи імені Юрія Федьковича Віталій Шпанюк, уродженець Верхньої Товарниці, яка згадується у новелах Томківа. Свої почуття Віталій передав рядками з поетичної збірки «Крізь серце і душу», яка вийшла нещодавно у Львівському видавництві «Плай»:

Не знайти прекраснішого краю,

Хоч би й обшукати світ увесь,

Я там жив,повірте,я ж то знаю:

В горах люди ближчі до небес…

Віталій погодився з тим що роботи Томківа нагадують мікрокіносценарії, однак, вважає, що екранізувати чи інсценізувати їх не обов’язково, адже образна мова дає можливість кожному читачу стати окремим «режисером», відтворити картину в індивідуальній  творчій уяві.

—Я відчула тут своє дитинство…—хвилюючись, сказала викладач Вижницького коледжу прикладного мистецтва Ольга Круглюк, галичанка, яка вчилась у школі в Розтоках, де директором був батько Анатолія Микола Михайлович Томків, і де вчилась письменниця Марія Матіос. «Пробачте, бо я пробачаю усім і все. Але пам’ятаю про всіх і все. І хочу правди. Бо без правди не годен», — зачитала пані Ольга рядки з повісті письменниці «Черевички для Божої матері».

Спонтанно, під знаком тривожної доби зустріч переросла у  «родинний» формат, бо з’ясувалось, що у різні роки з педагогами Томківими у Розтоках пересікалось чимало відомих нині людей. Хтось про когось знав, або чув, а  новели Анатолія якраз і звели усіх віч-на-віч — і тих, хто став прообразом героїв його творів, і тих, хто просто любить свій край, не забуває, звідки він і якого роду. Ці думки зривались з струн скрипки методиста районного будинку культури Ганни Ватаманюк, яка виконала Карпатську сюїту Мирослава Скорика. Вона натхненно грала і для  присутніх, і для чоловіка, кадрового військового, який у ті хвилини ніс службу на Сході України.  Директор Вижницької школи мистецтв Іван Ковалюк об’єднав родину чудовим співом і грою на гітарі. Сказали схвильовані слова однокласник Анатолія лікар районної лікарні Василь Яків’юк, виконуюча обов’язки керівника районної бібліотеки Ольга Ямбор, а всі разом заспівали гуцульські коломийки, що вже не потребувало якихось інших слів, бо об’єднувало краян на генетичному рівні — переконливому, як вічна краса Черемоша і Карпат.

Учасники зустрічі відвідали Літературно-мистецьку світлицю, яку вижничани нещодавно створили, аби зберегти інтелектуальний дух  «Воріт в Буковинські Карпати», де у різні часи побували класики української літератури від Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Івана Франка, Олеся Гончара, Ліни Костенко до багатьох відомих імен сучасності. Залишивши запис у книзі Світлиці, Анатолій Миколайович сказав, що такі осередки українського духу є орієнтирами для поколінь. Основа його покоління, людей, яким нині за п’ятдесят, формувалась в добу «Білого птаха з чорною ознакою», фільму геніального буковинця Івана Миколайчука, зйомки якого відбувались у  рідних пану Анатолію Розтоках. За влучним висловом автора вступної статті до книги «В Євросоюз через Кінашку» лауреата Шевченківської премії поета Василя Герасим’юка, це був час Птаха і Водограю… Сьогодні він ожив у серцях і душах вижничан на «Святі слова»…

Антон  Глиця