sl1 sl2 sl3

Книгу "Золотий вік української естради" презентували у Львові

 

16 вересня у Львові під час Форуму видавців Михайло Маслій і видавництво "Букрек" представили тритомне видання  «Золотий вік української естради» (1960-1980-ті роки).
Як передає кореспондент ІА ZIK, презентація у великому залі Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка і проходила у форматі концерту. На захід завітали і деякі герої книги.
Загалом героями тритомника Михайло Маслія стали 216 виконавців, музикантів та композиторів того періоду, які нині мешкають у 19 країнах. Автор згадує понад тисячу назв пісень, які були видані в той час.
Щоб підготувати це видання, автор здійснив колосальну роботу, розмовляв з десятками людей, збирав архівні матеріали. Гості презентації назвали це дослідження фундаментальною історичною працею, що дозволяє передати сучасній молоді і майбутнім поколінням знання про той період української історії і культури.
Президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль вручила Михайлові Маслію відзнаку. «Нічого прекраснішого, ніж це видання, я ще не бачила. Я просто зачудована», – сказала вона.
За її словами, ця музика – це «ковток українства в засиллі російської попси». Також вона висловила сподівання, що вийде і мультимедійна версія цього видання.
Народний депутат Микола Княжицький, який також виступив на презентації, висловив переконання, що це «не книжка для пенсіонерів». На його думку, видання зацікавить і молодь, яка зможе для себе відкрити багато нового про українську культуру.




У Львові відкрили секрет єврейського пеніциліну

Лікарі зараз стикаються з такими хворобами та патологіями, які не зустрічалися років двадцять тому. А все тому, що зараз люди споживають абсолютно не такі продукти, які були раніше. Років 20 тому продукти містили різні вітаміни та мінерали, які зараз людина винищила пестицидами.

Про це сьогодні, 17 вересня, під час відеопрезентації книги «Фактори довголіття та вічної молодості», яка відбулася у Львівському прес-клубі, повідомив лікар з Чехії, автор книги Валерій Безаров.

За його словами, мета книги – навчити кожну людину створювати план свого власного здоров’я і життя.

- Коли ви зможете це зробити, то не будете нарікати на лікарів. Парадокс у нас такий, що пацієнтів все більше, а лікарів не вистачає. Від лікарів зараз  вимагають врятувати життя людині. Хоча було би набагато простіше не доводити своє здоров’я до стану, коли вже його треба рятувати, - вважає він.

Він нагадав, що в США всі продукти збагачують фолієвою кислотою.  І це обходиться набагато дешевше для держави, ніж лікувати хворих. А в наших продуктах її нема. Тому нашим пацієнтам це загрожує різними хворобами.
Лікар також переконаний, що кожен пацієнт повинен знати про своє здоров’я все. Починаючи з перебігу пологів.

- Батьки зобов’язані розповідати дитині про те, як проходили пологи, якими хворобами вона хворіла. І в дорослому віці ця людина зможе вираховувати, де її слабке місце, - каже Валерій Безаров.
Проте, дбаючи про здоров’я, він радить не забувати і про свою душу. Тому що в Бога є свої плани на кожного з нас.

- Доводилося стикатися і з таким, коли, здавалося б, пацієнт мав би померти. А він таки вижив, - ділиться хірург випадками зі своєї практики.

Лікар Галина Криса вважає, що ця книга може бути визнаною підручником з валеології (науки про здоров’я).

- Наше здоров’я залежить на 50 відсотків від спадковості та на 30 відсотків - як ми цією спадковістю розпорядимося. Наприклад, якщо в людини є схильність до сердечних хворіб, то не обов’язково вона захворіє, якщо буде дбати про себе і виконувати поради лікаря, - вважає вона.

Доктор медичних наук, професор Лідія Мар’єнко знайшла у цій книзі поради, які їй увесь час дає її мама.

- Моя мама, якій йде вже 86 рік, завжди казала, що всі хвороби треба лікувати курячим бульйоном. І в цій книжці про це також сказано. В цій книзі він називається єврейським пеніциліном, - каже вона.

За словами видавця Дарини Максимець, ця книга – експеримент для видавництва.
- Уперше ми поєднуємо два види літератури – духовного напрямку і медичну, зізналася вона.

 


Прес-конференцію можна подивитися за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=_d5bodhKGTc

Георгій РУДЬКО: «Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову»

На Міжнародній науковій конференції в межах ООН щодо класифікації запасів і ресурсів мінеральних корисних копалин, що відбулася в Женеві, доповіді голови Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) Георгія РУДЬКА з профільних проблем викликали неабияке зацікавлення міжнародних експертів. «УК» він розказав, яка нині в Україні державна політика в надрокористуванні й що потребує корекції.

Про газ, воду та довкілля

УК: Георгію Іллічу, ви успішна в Україні людина. Може, це компенсація за несправедливо вивезених у Сибір і репресованих батьків (ви там і народилися)?

— Здобувши освіту і професію геолога, поїхав у ті краї працювати і допомагати людям. Поїхав з добром. Так намагаюся жити завжди.

УК: Маєте майже два десятиліття польового стажу із 41 трудового, ваші наукові праці з геології та суміжних галузей базуються на цій практиці і викликають довіру. Чи справді Україна може забезпечити себе газом, водою, яка, кажуть, буде на планеті дорожча за золото?

— Забезпечити населення власним газом нафтогазоносні надра України можуть. Для цього треба змінити підхід до надр загалом. По-перше, державі необхідно визначитися зі стратегічними копалинами і з тим, хто їх видобуватиме — приватні структури або все-таки держава. По-друге, треба кардинально змінити ставлення до геологічної розвідки, отже, й підвищити якість геопрогнозування.

УК: А саме?

— У сучасній Україні ми й досі користуємося геологічними даними, отриманими за радянських часів. Щиро кажучи, цій інформації мало довіряють вітчизняні надрокористувачі, а іноземні тим паче. Рівень інформації не відповідає міжнародним стандартам. І виходить так, що підприємства переплачують двічі. Уперше, коли платять гроші за дані георозвідки, які в нас є, а потім ще за додаткову розвідку, правду кажучи, якіснішу, яку ще треба захистити в ДКЗ. Тобто механізм потребує вдосконалення. Коли геологічну розвідку почнуть робити самі надрокористувачі, знімемо з державних плечей додаткове фінансове навантаження, унеможливимо бюрократичну складову у відносинах надрокористувач-держава. Цей механізм детально обговорювали з керівником Держгеонадр Миколою Бояркіним. Ми з ним у цьому однодумці.

Тепер щодо власного газовидобутку. Важливим залишається питання буріння більшої кількості свердловин. На основі нових технологій треба повніше використовувати запаси вуглеводнів у надрах. Маємо принципово нові підходи до пошуків і розвідки вуглеводнів (роботи академіків НАН України О. Лукіна, Є. Крижанівського, професорів Б. Маєвського, Д. Федоришина та багатьох інших), розроблено нові методологічні аспекти нафтогазової геології. Треба просто втілювати ці методики на практиці.

За водними запасами ми й справді не бідні, але можемо стати такими через неконтрольоване забруднення поверхневих, ∂рунтових вод передовсім побутовими відходами, стихійними сміттєзвалищами. Україна багата на мінеральні води, які, однак, споживати неконтрольовано небезпечно. Якщо, наприклад, у складі води багато стронцію — це загрожує надмірному вимиванню кальцію, тож багато людей хворіють нині на остеопороз. У виданій недавно книжці поважних українських науковців «Вступ до медичної геології», серед яких і ваш покірний слуга як засновник і дослідник екомедичного напряму науки, подаємо дослідження хвороб, які переважають у певних регіонах, пов’язаних з якістю і складом місцевих вод та іншими геологічними чинниками.

УК: Вийшла друком ваша книжка з екогеологїї «Україна, яку ми втрачаємо». Це песимізм чи застереження оптиміста?

— Мабуть і те, й те. Якби, наприклад, свого часу дослухалися до рекомендацій, наданих нами щодо екологічної ситуації з хвостосховищами у Калуші на Івано-Франківщині, ми не мали б головного болю з цього приводу в Україні й у Східній Європі.

УК: Що стало поштовхом до написання цієї книжки?

— Комплекс причин. Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевагу надавали розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Українській економіці притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювали найдешевшим способом — без будівництва очисних споруд. Це сталося без ефективних правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони навколишнього середовища.

Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвів до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження в дуже великих кількостях шкідливих, зокрема високотоксичних відходів виробництва. Про все це, а насамперед про брак культури надрокористування, говорять і в Держгеонадрах. Це дуже серйозна проблема. Для мене, як мінімум, дивно, що іноземні колеги вчать українські підприємства культури користування власними надрами. Погодьтеся, знаючи все це зсередини і розуміючи негативні наслідки як фахівець, перебуваю в умовах, коли не писати не можна. Щоб, як кажуть у народі, не провалитися крізь землю.

УК: Чи є з цього вихід?

— Звичайно, навіть те, що ми з вами говоримо про це, забезпечує чинник впливу на свідомість громадян, а в урядовій газеті — ще й на тих, хто має великі повноваження на проведення змін, тобто запалює свічку в кінці тунелю.

І ми допомагаємо світові

УК: У Швейцарії під час 7-ї сесії групи експертів із класифікації ресурсів Комітету з усталеної енергетики Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй ви більше вчилися в інших чи, може, дечого і вчили?

— Наприкінці квітня в Палаці націй у Женеві відбувся цей захід за участі делегацій 25 країн — членів ЄЕК ООН, зокрема США і Канади, й експертів 24 країн — не членів ЄЕК ООН. Загальна кількість учасників сесії перевищувала 200 осіб. Серед тієї поважної наукової спільноти українські науковці та експерти почувалися впевнено, бо маємо що сказати світові.

У доповіді «Рамкова класифікація ООН запасів і ресурсів енергетичних і мінеральних корисних копалин як інструмент гармонізації провідних світових класифікацій на прикладі України» ми представили результати тематичних досліджень ДКЗ України щодо порівняння Класифікації України з РКООН-2009, із шаблоном СRIRSCO — для твердих корисних копалин та із системою SPE PRMS — для родовищ вуглеводнів.

Україна першою на державному рівні ухвалила до впровадження Рамкову класифікацію ООН, згідно з якою запаси ділянки надр оцінюють за економічною доцільністю, економіко-технологічною (екологічною) та геологічною вивченістю запасів та їх вірогідністю. Досвід ДКЗ України із застосування РКООН для підрахування та звітності про запаси і ресурси всіх видів корисних копалин вивчають в інших країнах.

Друга доповідь була спільною із представниками Китайської Народної Республіки Янг Хоа та Джанг Давеєм — презентація «Китайсько-український семінар з класифікації ресурсів: стан, зіставлення і застосування». Попередній семінар делегація ДКЗ України провела на початку червня 2015 року в Пекіні на запрошення міністерства земель і ресурсів КНР та науково-дослідного інституту нафтогазової розвідки і розробки Китайської національної нафтової організації. Він теж грунтувався на практичному досвіді ДКЗ із застосування Класифікації України, адаптованої до РКООН-2009.

Ще одне, що теж зацікавило міжнародну аудиторію, — організація і проведення щорічного науково-практичного семінару «Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування». Йшлося про потенційні можливості для інвестування у розвідку та видобуток корисних копалин в Україні, а також про інформаційно-просвітницьку діяльність ДКЗ України з поширення РКООН-2009.

Виступи делегації України високо оцінив голова групи експертів як приклад ефективної міжнародної співпраці в розвитку та поширенні РКООН-2009. Надіслано відповідний лист голови групи експертів ЄЕК ООН міністрові екології та природних ресурсів України.

Хочу наголосити: завдяки праці наших фахівців та внаслідок робіт ДКЗ у складі групи експертів класифікації ресурсів Комітету з усталеної енергетики Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр України адаптована до РКООН-2009 і через неї зіставна із класифікаціями сімейства СRIRSCO для твердих корисних копалин, а також PRMS SPE для запасів та ресурсів нафти і газу.

УК: Що це дає?

— Під час державної експертизи запасів і ресурсів корисних копалин ДКЗ за замовленнями користувачів надр може здійснювати порівняння і переведення запасів і ресурсів корисних копалин до класифікацій, які визнають на міжнародному рівні.

УК: Одну з ваших монографій перекладено китайською мовою. Що нам цікаве там, а їм тут?

— Китайською й англійською мовами перекладено монографію «Національні та міжнародні системи класифікації запасів і ресурсів корисних копалин: стан та перспективи гармонізації». Ця праця щодо національної класифікації запасів і ресурсів корисних копалин України викликала жваву зацікавленість міжнародного геологічного товариства. Вочевидь, тому компанія Shell (Royal Dutch Shell plc) та міністерство земель і ресурсів Китаю зусиллями та коштами долучилися до перекладу для майбутнього застосування моєї монографії та використання у своїй роботі. Діалоги з геологами інших країн тривають, і в цьому зацікавлена наша держава.

ДКЗ: проблеми і завдання

УК: Георгію Іллічу, наскільки ДКЗ, яку очолюєте, може втручатися в регулятивні процеси в державі у сфері їх ощадливого використання?

— Ми керуємося у роботі Положенням про порядок проведення державної експертизи і оцінки запасів корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 року №865.

Згідно з цим документом, маємо право і обов’язок на об’єктивну оцінку мінерально-сировинної бази країни на основі єдиних науково-методичних критеріїв. Наші експерти забезпечують достовірність оцінених запасів корисних копалин і відповідність їх якісних показників запланованим напрямам використання. Пріоритетне створення умов для найповнішого економічно раціонального й комплексного використання запасів родовищ корисних копалин з дотриманням вимог охорони надр та навколишнього природного середовища.

З огляду на соціально-економічну ситуацію головні завдання ДКЗ — встановлення кондицій на мінеральну сировину для підрахунку запасів корисних копалин у надрах та визначення стану підготовленості родовищ до промислового освоєння.

За нами — важливе прийняття рішень щодо кількості, якості та ступеня вивченості запасів розвіданих родовищ корисних копалин. Для його досконалості та об’єктивності маємо правові підстави залучати три сотні найкращих експертів, з якими співпрацює ДКЗ. Рішення колегії ДКЗ та результати державної експертизи використання продуктивної ділянки надр — підстава для користувача надр і органів виконавчої державної влади на прийняття рішень із проектування та здійснення розробки родовищ корисних копалин.

Затверджені протоколом ДКЗ запаси корисних копалин обліковують у Державному балансі корисних копалин за формами, погодженими з Держстатом України, можна використовувати у публічній статистичній звітності.

За результатами техніко-економічних розрахунків, перевірених під час державної експертизи, визначають коефіцієнт рентабельності гірничодобувного підприємства, що розробляє родовище, який, згідно з Податковим кодексом України, використовують під час нарахування податків і спеціальних платежів за користування надрами. Тобто під час техніко-економічних розрахунків визначають майбутню базу оподаткування та платежів до державного бюджету.

Стосовно достовірності та ступеня підготовленості родовищ корисних копалин до промислового освоєння затверджені ДКЗ запаси — гарантія для користувачів надр, що за дотримання умов, передбачених техніко-економічним обгрунтуванням кондицій, розробка ділянки надр буде рентабельною. Протоколи ДКЗ визначають також якість користування надрами та рекомендують для користувачів надр шляхи усунення недоліків.

Рекомендації ДКЗ про першочергові напрями розвідувальних та видобувних робіт — підстава для прийняття рішень з державного управління у розвитку гірничодобувної галузі для розширення кількості достовірних запасів корисних копалин в Україні, які гарантовано можна видобути у найближчій перспективі.

Тож можна стверджувати: втрата державою навіть переліченої частини функцій та важелів управління мінерально-сировинною базою країни, які опрацьовує ДКЗ, призведе до втрати об’єктивної інформації про стан запасів та ресурсів корисних копалин у надрах і, відповідно, унеможливить державне управління в користуванні надрами та їх охороні, поглибляться екологічні проблеми.

УК: Закон Ставицького-Мірошниченка наробив стільки галасу аж до загрози ліквідації ДКЗ. Як щодо модної нині мотивації: узгодження статусу і змісту її діяльності із змістом функціонування в європейських державах? Яке ваше бачення?

— Статтею 45 Кодексу України про надра в редакції, що була чинною до листопада 2012 року (до набуття чинності закону від 16. 10. 2012 р. №5456-VI (відомого як закон Ставицького — Мірошниченка), державну експертизу кондицій на мінеральну сировину та оцінку запасів корисних копалин проводила ДКЗ, яка з 1992-го забезпечує оцінку мінерально-сировинної бази України, гарантує достовірність оцінених запасів корисних копалин та економічну ефективність їхньої розробки.

Із набуттям чинності закону №5456-VI до статті 45 Кодексу України про надра внесено зміни, згідно з якими здійснення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин покладено на Державну службу геології та надр України (Держгеонадра).

Проте прийняте рішення не могло бути виконаним через нездоланні обставини, тому, на мою думку, воно помилкове та шкідливе для ефективного користування надрами. На практиці ці зміни до кодексу не привели до вдосконалення державного управління у цій сфері, радше спрацювали навпаки. Вони зашкодили належній діяльності ДКЗ, розбалансували процедуру експертизи та оцінки запасів корисних копалин, збільшили у кілька разів її терміни. Створили зайві перепони для надрокористувачів під час отримання спеціальних дозволів на користування надрами, їх своєчасного переоформлення. Необхідні внесення змін до них після повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, що передбачені законодавством.

А головне — унеможливили перехід надрокористувачів як суб’єктів бізнесу до пільгових умов обчислення податкових зобов’язань із плати за користування надрами, передбачених Податковим кодексом України.

Центральний орган виконавчої державної влади — Держгеонадра України — не має змоги виконувати геологорозвідувальні науково-дослідні роботи з незалежної професійної експертизи і оцінки запасів корисних копалин через брак науково-методичної та нормативно-правової бази, фахівців, досвіду і організаційно-правових форм у структурі для здійснення такої діяльності, а також через порушення принципу незалежності державної експертизи, що визначальне на міжнародному рівні у сфері відносин з користування надрами та в оцінці ресурсів мінеральної сировини.

УК: Є пропозиції віддати розвідку і оцінку запасів сировини в Україні на відкуп іноземним компаніям. Як це бачиться в сенсі економічної безпеки держави?

— Міністерство екології та природних ресурсів України визначило державним пріоритетом збільшення обсягів геологічного вивчення та видобування корисних копалин із широким залученням інвесторів, розширенням форм державно-приватного партнерства та застосування сучасних технологій. Підтримую таку позицію і вважаю її єдино правильною.

УК: Чи враховано ваші аргументи щодо подальшої долі й ролі ДКЗ? Що гарантує її статус і міру розумної незалежності для справи?

— Через неможливість повного виконання закону Ставицького — Мірошниченка №5456-VI у правовому полі нашої держави на практиці було застосовано і працює організаційно-технологічна схема державної експертизи, згідно з якою ДКЗ (як колегіальний орган, що складається з висококваліфікованих експертів-практиків, науковців, представників вищих навчальних закладів, головних геологів та головних інженерів гірничодобувних підприємств) безпосередньо здійснює експертизу і оцінку запасів корисних копалин, а створена робоча група Держгеонадра України здійснює введення в дію протоколів ДКЗ.

Ця схема організації та здійснення державної експертизи і оцінки запасів корисних копалин із введенням у дію протоколів ДКЗ Держгеонадрами України істотно ускладнила і подовжила терміни її проведення, що спричиняє справедливі нарікання користувачів надр та шкодить надходженню інвестицій у гірничу галузь України. Проте така схема діє, оскільки необхідні зміни до 45 статті Кодексу про надра не вносять.

Для узгодження законодавства України про державну експертизу і оцінку запасів корисних копалин з інтересами держави та користувачів надр вважаю за необхідне внести зміни до статті 45 Кодексу України про надра, виклавши її в редакції, що забезпечує надання ДКЗ її повноважень у сфері державної експертизи і оцінки запасів корисних копалин, що були чинними до листопада 2012 року.

УК: Чи можливо повернути Україні статус промислово розвиненої, а не сировинної держави на основі нових технологій переробки?

— Мінерально-сировинна база (МСБ) значною мірою визначає розвиток економіки на перспективу. І щоб ці перспективи нарешті перейшли у площину реальних результатів, треба вносити зміни до закону про МСБ, а саме в частині фінансування галузі. У Держгеонадрах теж на цьому постійно наголошують.

Дуже важливо, щоб представники експертного кола дійшли згоди з політиками. З ефективним державним управлінням МСБ може стати основою майбутнього розвитку нашої країни. Дуже важливо в цьому питанні обрати стратегічні пріоритети в межах закону про МСБ, тобто яким шляхом піде Україна в розрізі видобування. Має бути баланс експертів (Держгеонадра, Геоінформ тощо) і ефективних управлінців у прийнятті рішень в геологічній галузі. Поєднавши ці складові, МСБ України може стати одним із пріоритетних напрямів розвитку нашої держави. Основоположним чинником ефективного управління мінерально-сировинною базою гірничодобувного комплексу і запорукою раціонального, ощадливого використання наявних запасів корисних копалин, що не відновлюються, є державна експертиза і оцінка запасів корисних копалин.

Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Георгій РУДЬКО. Народився 1952 року в Сибіру. 1974-го закінчив геологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1984-го — географічний факультет Чернівецького державного університету та аспірантуру Пермського університету.

Працював геологом польових загонів у ВГО «Західсибгеологія», у Львівській геологорозвідувальній експедиції ДП «Західукргеологія».

Розробив нові наукові напрями: екологічна геологія та медична геологія. Має понад 600 наукових праць, із них 63 монографії, 16 підручників для вищих навчальних закладів, більш як 40 методичних розробок та інструкцій ДКЗ.

1995 року йому присвоєно вчене звання професора. Викладав в Івано-Франківському технічному університеті нафти і газу та Львівському національному університеті імені Івана Франка, де створив кафедру екологічної та інженерної геології і гідрогеології. Доктор геолого-мінералогічних наук, доктор географічних наук, доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, академік Академії гірничих наук України, почесний розвідник надр України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки 2014 року. Нещодавно отримав звання заслуженого діяча науки і техніки України.

Працював в Інституті геологічних наук НАН України, у НАК «Надра України».

З 2004 року очолює Державну комісію України по запасах корисних копалин.


http://ukurier.gov.ua/uk/articles/georgij-rudko-ninishnyu-ekologichnu-situaciyu-v-uk/

Найбільш довершений твір його життя – його син

Монолог перед обличчям сина / Михайло Івасюк. – Вид. 3-тє. –

Чернівці: Букрек, 2012. – 224 с.

Уже третє видання, а рецензію на цю книгу можна знайти тільки у самій книзі. Чомусь вигадувати неправду, робити свої спроби оповіді про якусь подію, перекрутити її, вставити неординарний і в дечому зайвий сюжет завжди легше, аніж написати правду. Десятки книг, але серед них вартісних не так уже й багато. Заробити на чужому імені легко, але чи це принесе те, що варто робити – поширювати славу про людину, за яку і линуть ці спогади? Але, мимо всього, найглибшого аналізу потребує книга людини, яка знала про цю людину найбільше, оскільки була її батьком, хорошим батьком. Мова іде про книгу Михайла Івасюка «Монолог перед обличчям сина», яка вже втретє була перевидана, і, очевидно, буде і четверте видання, оскільки книгу знайти в книгарнях зараз практично неможливо.

Насамперед прокрадається думка, що якщо пише батько, отже усе вигадує, прикрашує, захищає свого сина щоби довести, що офіційна версія, яка є і досі, а це самогубство, є неправдивою. Проте не буде відкриттям заявити, що про творчість Михайла Івасюка досі в Україні мало хто знає, хіба викладачі Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича. Є дослідження і в ПНУ імені В.Стефаника про історичні романи М.Івасюка, проте досі все одно мало хто знає про писемного батька великого композитора, хоча у свій час автор подавав великі надії та був відзначений похвалою великими письменниками того часу, особливо Іриною Вільде. Його історичні романи, збірки поезії, краєзнавче дослідження, історичні матеріали, усна народна творчість, мемуари, щоденники, – є чи не одним із найбільших надбань та досягнень автора для України, в царині історії та літератури, завдяки чому вийшов із небуття такий народний ватажок, як Мирон Дитинка та інші ватажки та воєводи Буковинської історії. Проте після 1979-го року до останніх своїх днів автор не міг змиритися зі смертю свого єдиного сина – Володьки, (так його ніжно називав), який немов забрав за собою у могилу всю батьківську радість.

«Монолог перед обличчям сина» є не єдиною книгою Михайла Івасюка, який той написав для свого сина, проте чи не єдина книга, де перед нами оживає легенда української естрадної пісні 70-х років – Володимир Івасюк. Таким, якого, як виявилося, його ніхто не знав. Як би не намагалися інші друзі, колеги чи дослідники біографії та творчості В.Івасюка висвітлити свою думку читачеві, почуття так ніхто не передає, варто нарочито це підкреслити. Емоції є, в багатьох і цікавий художній метод, оригінальність, неординарність, художні особливості, стилістика, жанрові особливості, але це все є шаблоном, який хтось колись сказав, інший підхопив, третій обробив по-своєму. Тому і читається як першоджерело книга М.Івасюка «Монолог перед обличчям сина», адже це справді незамінна книга, особливо для того, кому цікаво дізнатися яким автор «Червоної рути» та «Водограю», і ще сотні інших пісень, був насправді.

Автор не шукає оригінальності у сюжетній побудові, тому починає книгу із народження Володимира, і у своєму незмінному стилі (розрахунок на розділи), намагається передати все таким, яким воно було насправді, що автор відчував від першого дня, коли побачив на руках у своєї коханої дружини Софії їхнього першого сина у повоєнний, але ще далеко не мирний період: «Уся велич, краса і поезія світу – у цій крихітній істоті, яку я несу, мов найкоштовніший скарб, у нашу хату. Це – мій син. На теплій селянській печі дружина розповиває його дуже обережно й трошки невміло, навіть боязко, ніби він із тонкого й крихкого скла, і зиркає на мене згорда, її погляд неначе промовляє: «Дивись, якого сина я тобі подарувала!» Син вдерся всесильним володарем нам у свідомість і на все горло нам кричить, що в повісті нашого життя починається нова сюжетна лінія, що ми вже стали справжньою родиною, адже дитячий крик – то цемент, який перетворює родину в моноліт, примушує забувати все дрібне, несуттєве в наших взаєминах, щоби не заважало творити з цього безпорадного крикуна Людину» [с.14].

Батько надзвичайно пишався своїм сином, його народженням, та й взагалі, що він у нього є. Вимогливе виховання дало свої результати. Про першого Володиного вчителя музики М.Івасюк у книзі пише: «Учитель працює з ним на повну потужність, бо він глибоко вірить в одну незаперечну істину: у хлопчикові зростає і формується справжній музикант. Він любить його розумною любов’ю: без найменшої поблажливості, з максимальної вимоги»[с.49].

Володимир Івасюк вже вмів грати на багатьох музичних інструментах, не пішовши ще до школи. Він ще з дитячих літ вважав, що йому не потрібна звичайна школа, якщо є музична, але батько Михайло знав краще. Все було в родині так, як батько казав, а не слухатися його було великою неповагою. Надмірне на посилене виховання дало свої результати, що привело сина до слави, а вже за свою славу молодий композитор розплатився своїм життям.

Батько не хвалить, не ідеалізує, не возвеличує свого сина. Всі звикли бачити Володимира Івасюка бунтарем, розбишакою, дівочим звабником, в чомусь і хуліганом, людиною, яка лікувалася у психлікарні, але тонку його душу не змогли відчути навіть ті, з ким зближувався душами молодий композитор. Ніхто навіть у численних інтерв’ю не згадує Володимира тонким і вразливим чоловіком, який відчував пісню зсередини, жив нею. Ми звикли бачити Володимира бунтарем проти радянської системи, а він таким ніколи не був. Те, що він робив у музиці, було надбанням із зарубіжних країн, а модернізм його пісень був його власним, оригінальним стилем. Автор не виступав з маніфестами за незалежність України, так чому йому не приписують любов до Батьківщини, душевний ліричний мелодраматизм, а притавровують бунтарний націоналізм? Автор далеко не про це хотів сказати нам у своїх піснях, а ми всі так звикли заїждженими думками сприймати молодого композитора, якого ніколи не бачили вживу, і тим більше мало бачили інтерв’ю з його участю.

Батько це все спрощує. Він на все відкриває очі. Пише так, як воно було насправді, щоб ніхто не вигадував того, чого не було, навіть якщо це художній вимисел. Версію про смерть свого сина тільки він міг знати, чи хоча б догадуватися, але про це він змовчав, навіть у книзі, яку зміг написати багато років після смерті свого єдиного сина.

Про цю книгу можна писати дуже багато, але краще прочитати її. Коли батьки пишуть про своїх дітей, як ось це зробила мати Андрія Кузьменка, Ольга Кузьменко, у книгах: «Моя дорога птаха» та «Скрябін», це вже сприймається як щось надзвичайно болюче, прикре, яке не загоїться навіть часом, з чим доведеться жити та заховати далеко у свою сокровенну клітку сумних спогадів. Самому Михайлу Івасюку це вдалося зробити незадовго до своєї смерті, а пережив батько сина майже на двадцять років. Можливо тому його творчість не так добре знають, як знають про найбільш довершений твір його життя – його сина Володимира.


"БукФест" – перша обласна книжкова виставка-ярмарок у Чернівцях

2 червня у Чернівцях стартувала перша обласна книжкова виставка-ярмарок «БукФест». На вулиці О.Кобилянської зібрались письменники, книговидавці, друкарі, книгарні, бібліотекарі, представники місцевої влади та всі любителі літератури. Біля стенду видавництва «Букрек» завжди було людно: відвідувачі із захопленням переглядали нові видання, співробітники видавництва вітали свого колегу Богдана Івановича Григоращука з отриманою нагородою від державної адміністрації за довгу і кропітку роботу на ниві книгодрукування, автори Iнга Кейван, Валентин Ткач ( Vuyko Dezyo), Микола Максимець, Дмитро Миронюк підписували свої книги вдячним читачам, Юрій Якимчук презентував переклад книги Марина Сореску «Драбина в небо», що на днях побачила світ у видавництві «Букрек», а директор видавництва Дарина Максимець подарувала обласній бібліотеці книгу «Із української старовини» за багаторічну співпрацю та організацію «БукФесту». І навіть дощик не зміг зіпсувати ту атмосферу, яка витала у повітрі. З нетерпінням чекаємо наступного фестивалю, готуємо нові книги і проекти!


Форум видавців 2016

Знову вересень, і це означає, що всі книгомани і книголюби зберуться у Львіві на одній з найяскравіших подій року – Форумі видавців. І звичайно, як же ця подія без видавництва "Букрек". Шановні друзі, запрошуємо відвідати наш стенд на Форумі, а також побувати на запланованих нами презентаціях та автограф-сесіях. Вас чекає багато цікавих новинок, зустрічі з авторами та гостями презентацій, задушевні розмови у кулуарах та багато приємних вражень.

15 вересня

13.00 – 13.45. – Презентація книги «ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ТВОРИ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА»

Місце проведення – Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (вул. Нижанківського, 5)

Презентуватиметься видання,що містить вокальні фортепіанні та інструментальні твори композитора, лауреата Державної премії імені Т.Г.Шевченка, Героя України України Володимира Івасюка. Ця книга для поціновувачів музики відкриває нову грань спадщини Володимира Івасюка.

УЧАСНИКИ:

Криса-Івасюк Галина, Івасюк Оксана, Максимець Дарина Степанівна, Созанський Йосип, Назар-Шевчук Лілія

 

16 вересня

11.00 – 11.45 – Презентація роману-молитви Тетяни Пишнюк «БОЖА ВИВІРКА».

Місце проведення – Дзеркальна зала Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Університетська, 1)

Розмова з письменницею про ідею написання роману-молитви «Божа вивірка», відповіді на запитання читачів, автограф-сесія.

УЧАСНИКИ:

Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, Голова Львівської обласної організації НСПУ Ігор Горгула, відомий український письменник, Герой України Роман Іваничук, Народний артист України, лауреат премії імені І.Франка Анатолій Матвійкук, Заслужений діяч мистецтв України, відомий письменник Василь Фольварочний,  головний редактор часопису НСПУ «Дзвін» Юрій Коваль, львівська  письменниця Марія Людкевич.

 

16 вересня

17.00 – 17.45 – Презентація збірки віршів та каліграм Олени Ольшинської «ПЕРЕПРОШИВКА»

Місце проведення – Бар-кондитерська «Чарівний ліхтар» (вул. Івана Федорова, 12)

Презентація дебютної збірки поезій та каліграм молодої авторки з Луганська Олени Ольшанської «Перепрошивка».

УЧАСНИКИ:

Ольшанська Олена, Максимець Дарина, Дворна Ганна

 

17 вересня

14.00 – 14.45 – Презентація книги Олесі Павлюк "Політика США щодо Ісламської Республіки Іран: від співробітництва до стратегії "стримування".

Місце проведення – Стенд №227, Палац Мистецтв, 2 поверх

(вул. Коперника, 17, м. Львів)

Монографія присвячена комплексному аналізу зовнішньополітичної діяльності адміністрацій президентів США з вироблення стратегічних підходів,  формування відповідних інструментів і механізмів стосовно Ісламської Республіки Іран. Автор значну увагу приділяє дослідженню ефективності впливу економічних санкцій США та світової спільноти стосовно ІРІ на розвиток іранської ядерної програми і функціонування міжнародних терористичних організацій на Близькому і Середньому Сході.

УЧАСНИКИ:

Павлюк Олеся, Івасюк Оксана, Павлюк Михайло, Максимець Дарина

 

17 вересня

17.00 – 17.45 – Презентація книги Валерія Безарова «ФАКТОРИ ДОВГОЛІТТЯ І ВІЧНОЇ МОЛОДОСТІ»

Місце проведення – Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а)

Кажуть: всі хвороби від нервів, автор цієї книги каже: всі хвороби і навіть така хвороба, як старість, від нашої поведінки, від того, що споживали самі, як жили і чи грішили наші предки. Як зуміємо очиститись фізично, духовно від цього залежить і наш вік, і якість життя наших нащадків.

УЧАСНИКИ:

Безаров Валерій, Безарова Любов, Івасюк Оксана, Туз-Максимець Дарина

 

 

 

Близька Чернігівщина

– Невже на Буковині видали "Казки Чернігівщини"? – був подивований народний депутат Василь Амельченко.
У бесіді з директором видавничого дому "Букрек" з’ясувалось, що Буковина не так уже й далеко від Чернігівщини. Мама і сестра Василя Васильовича проживають у Щорсі, який незабаром буде перейменовано на Сновськ, а головний редактор "Букреку" Микола Максимець родом із Старих Борович, що неподалік.
Під час представлення книг "Букреку" у Верховній Раді "Казками Чернігівщини" цікавилися часто: помічник народного депутата Олега Ляшка Назар Березанський теж захотів мати для шефа ці книги.
На фото з двома томами "Казок Чернігівщини" із 40-томника "Українські народні казки" народний депутат від Радикальної партії Василь Амельченко та директор видавничого дому "Букрек" Дарина Максимець.


У міській раді презентували збірник “Влада та управління”

Презентація збірника наукових праць “Влада та управління” відбулося 7 липня у міській раді. Представляли працю Чернівецький міський голова, голова оргкомітету Муніципальних читань ім. А.Кохановського Олексій Каспрук, співголови наукової редколегії – доктор політичних наук, професор Анатолій Круглашов, кандидат наук із державного управління Микола Ярмистий та кандидат історичних наук, доцент Сергій Гакман.  Видавництво "Букрек", у якому побачило світ це видання, представляла редакторка Мирослава Бацай. Міський голова Олексій Каспрук висловив вдячність видавництву за підтримку та активну участь у проекті. Сподіваємось, що плідна співпраця "Букреку" і авторського колективу порадує ще багатьма виданнями.

Океан квітів Вікторії Китайгородської

«Океан квітів» унікальної буковинської ткалі Вікторії Китайгородської, майстра народної творчості, лауреата премії імені Георгія Гараса – художній альбом, в якому зібрано кращі витвори мисткині: килими, гобелени, доріжки. Серед робіт – як зразки традиційного буковинського ткацтва, так і авторські розробки, які вражають естетикою форми, кольору, ідеєю гармонії природи. Понад 400 робіт Вікторії Китайгородської експонувалися у кращих виставкових залах на 5 континентах. Її килими та доріжки є перлинами приватних колекцій та державних музеїв по всьому світу.
У альбомі тако зафіксовано спогади мисткині про життя та творчість зі збереження кельменецького буковинського діалекту.
Для широкого кола читачів.

Океан квітів Вікторії Китайгородської / упорядкув. Л.Воронюк. – Чернівці :  Букрек, 2016. – 96 с. : іл.

ISBN 978-966-399-756-8